«Хто не бачив Пікуя, той не бачив ….», «Краще сто разів … чим один раз на Пікуй». Скільки таких віршиків є про цю цікаву гору, яку нещодавно довелося відвідати вашому автору.

А чи знаєте ви чому ж гора називається саме Пікуй? От саме таке запитання задавав ваш автор колегам, які йшли зі мною на гору. На жаль, точної відповіді вони дати не змогли, єдине що вони розповіли, так це легенду про нещасливе кохання, яке відбулося в краях гори ще за царя Гороха.

Приїхав Воробус у Львів, почав питати різних туристів, любителів гір, а чому ж Пікуй? Шукав навіть в інтернеті, і там нічого не згадується про назву вершини. Пікуй та й Пікуй, нічого більше не можна додати.

Що ж, автор блогу спробує сам зробити домисли щодо назви. Як на мене, слово «Пікуй» чимось пов’язано із словом «куй». Тобто, є скелі на вершині, щось там кували, були різні торговельні шляхи, а вже частка «Пі» додалася від покоління до покоління.

Ти хоч, не куй, а все потрапиш на гору Пікуй. 😀 Знову придумав цікавий віршик. 😀

Так от, щодо легенди, то ще колись за часів царя Гороха, жив у цих краях цар Панько. Він був багатим, мав велику родину, дітей, але серед всіх виділялася дочка Даяла. Вона була дуже красивою, не один хлопака хотів з нею одружитися, але дівча було неприступне.

Одного разу побачив її Павло, який жив у Волосянці. Він не був багатим, але тим не менше добре грав на гуслях, був добрим і надзвичайно ввічливим. Хлопчина запропонував дівчині руку і серце, але вона відповідала зневагою.

Та, незважаючи на це, дівчина вирішила випробувати любов хлопця. Вона запропонувала Павлові прийти вночі до неї і заграти на гуслях. Хлопець зрадів, йшов вночі лісом, був мороз, вовки, але таки дійшов до будинку коханої. А тут на нього очікувала невдача.

Даяла так і не вийшла, а хлопця прогнали з подвір’я. Павло так розстроївся, що вирішив піднятися на гору Пікуй щоб ще раз з вершини заграти пісеньку коханій дівчині. Йому було важко, холодно, але хлопець таки дійшов на вершину, на останок заграв ще один раз пісеньку і ліг під скелю відпочити де і заснув вічним сном.

Через деякий час Павла знайшли, а дівчину прокляли і хоч якою вона красивою не була, в жони її так і ніхто не взяв. Сумління дівчину так мучило, що вона з року в рік приходила на вершину і ридала ревними сльозами.

Кохання вона …..

Тому, не дивуйтеся якщо будете на горі і й буде віяти холодний вітерець. Це дух Даяли літає біля гори, а якщо почуєте музику, то це Павло грає на гуслях.

Ось така от міфічна історія.

Висновок – кохайте й будете коханими.

Автор статті: Vorobus.