Вихідні потрохи завершуються, вже завтра треба йти на роботу. Тому, сьогодні, 23 березня не те що можна, а треба було гуляти на свіжому повітрі.

Погода цьому сприяла. Люд таки вже зачекався тепла.

Але, не тема тепла буде основною в цій публікації.

Безперечно, центральною подією цих вихідних у Львові стала Хресна хода, що пройшла в Хрестопоклінну неділю вулицями нашого міста.

До останнього моменту автор блогу не знав чи зможе побувати на цій події, але коли нагода таки трапилася, взяв фотоапарат та й поїхав в центр нашого міста.

Розпочалося все від церкви Святого Михайла близько 15 години. Спочатку людей було не так багато як хотілося би цього, але на сам початок, який розпочався із 15-ти хвилинним запізненням прийшло ну дууууууууууууже багато людей.

Згодом в інтернеті з’явилася цифра 50 тисяч людей. Десь так і було людей.

Цьогорічну хресну ходу (тривала близько 4-ох годин) очолив преосвященний владика Венедикт – єпископ-помічник Львівський.

Окрім звичайних людей в ході також брали участь духовенство львівської єпархії, монашество, студенти та ректори львівських вишів, представники влади.

Зокрема, досить довгий час хрест ніс мер міста – Андрій Садовий біля якого весь час йшла голова ЛОДА – Ірина Сех.

До речі, про людей. Мені дуже приємно було бачити, що на ході окрім бабусь та дідусів були люди з маленькими дітьми, з колясками, багато молоді. Все проходило культурно, ніхто не сварився, не пхався.

Всі разом люди молилися, співали… церковні пісні, такі як «Ой, Ісусе,..», «Страждальна мати» тощо.

Чесно, аж душа раділа всередині. Люди прекрасно знають, що без Бога – а ні до порога.

Хресна хода проходила за наступним маршрутом: від церкви Михайла, через площу Галицьку – майдан – вулиця Листопадового Чину і до церкви Юра.

Люди то відходили, то долучалися нові.

Загалом було 15 зупинок для читань, а завершилося все на подвір’ї церкви Юра, де важкий хрест занесло багато чоловіків, який згодом могли поцілувати всі охочі.

Чому його не вішали? Потім побачив, що там проходять ремонтні роботи.

А перед тим слово мав митрополит Возняк, мер міста – Садовий, які сказали дуже хороші слова. Дослівно не процитую, але говорили вони, що гордяться людьми і тим, що живуть саме в такому регіоні як Галичина.

Наш народ – це сила!!!

Ну, і як без казусів. Їх було декілька:

1. Після промови митрополита на серед натовпу з’явилося багато синіх парасольок. Одна з бабусь почала дивуватися чого це їх розкрили адже дощ не падає.

Згодом їй пояснили, що, таким чином, хотіли показати людей, які збирають пожертви на побудову пам’ятнику Митрополиту Андрею Шептицькому.

2. Коли Воробус вже вийшов із території храму, почув голос, цитую: «Ігоре, привіт». Спершу автор блогу не зрозумів хто ця дівчинка, але пригледівшись побачив нашу читачку Христину. Звісно, я також привітався із цією симпатичною панянкою.

3. Зацікавила мене розмова хлопця та дівчини. Їм десь по 20-ть років. Так от, дівчина весь час хотіла йти гуляти, а хлопець наполегливо казав їй почекати і помолитися.

Ось так от.

Більше фотографій з Ходи можете переглянути:

Перша частина тут.

Друга частина тут.

Автор статті: Vorobus.