Воробус в останній місяць багато гуляє, тому не гає а ні хвилини часу, щоб у вільний від робочих справ час просто поїхати в цікаве місце у нашому місті.

На цей раз таким місцем став Левандівський парк.

Чому саме він?

По-перше, там нещодавно було відкрито алею Небесної Сотні і Воробус хотів на це все глянути.

По-друге, скільки разів бував на Левандівці, ніколи не бував в їхньому парку.

Всьому колись та й приходить кінець. 🙂

Отже, теплого суботнього ранку автор блогу завітав у Левандівський парк.

Як його знайти?

Все просто, він знаходиться на вулиці Повітряній. Це якщо їхати з центру вулицею Сяйво, то треба доїхати до перехрестя вулиці Широкої та не повертати безпосередньо на саму вулицю, а поїхати прямо повз церкву цією ж вулицею.

Саме так ми і зробили. Авто припаркували недалеко від церкви та й пішли собі гуляти.

Перше, що вдалося побачити, так це згадувану вище алею Небесної Сотні, яка знаходиться в самому парку.

На алеї висадили близько чотирьох десятків дубів, є меморіальна табличка на якій пише – Алея Небесної Сотні.

Чому саме дуби? А все просто, це вічні дерева, а пам’ять про наших Героїв має бути вічною.

На алею глянули, захотілося й просто прогулятися парком. Він, до слова, невеличкий (приблизно 9 га) і був закладений ще у 1950 році. До наших часів він пройшов багато випробувань.

Це був і парк Жовтневий, і в 2012 тут було все засмічено, але, хвала Господу Богу, що зараз все чисто.

Що цікавого в парку? Є альтанка неподалік від головного входу, правда її стан бажає бути кращим, далі дитячий майданчик і довга алея, де можна вечорами ходити гуляти з коханою людиною.

Також є багато смітників: для пластику та для звичайного сміття.

На моє запитання а хто ж він такий він відповів що «смотрящий». Воробус звісно що почав його далі питати, а ті решта хлопаків то твої заступники? Чоловік жарту не зрозумів і ми зрозуміли, що треба звідси йти, а то мало хто ці люди.

Хоча, зараз таки вважаю що треба в таких випадках просто викликати міліцію, адже коли ми пішли його друзі кричали до «смотрящого» що треба було дати їм тягла.

Ось так от нелегка робота блогера. І свої проблеми виникають. Хоча, як сказала мені згодом в приватній розмові моя подружка саме з Леванідвки, цитую: «чужих тут не люблять». Попахує рагулізмом.

Але, то таке, Воробус пішов далі і знайшов, увага, озеро, про яке читайте вже у наступних статтях на блозі.

Автор статті: Vorobus.