“Великодня гаївка” – надзвичайно захоплююче дійство, що відбувається у Шевченківському гаю вже чимало літ поспіль. Дія проходить якраз на Великдень та декілька днів по Великодню. Весняні обрядові пісні-хороводи в наддніпрянській Україні називаються веснянками, а в Галичині – гаївками або ґаґілками. Веснянки співали від Благовіщеня аж до Зелених Свят. Багато років тому гаївки були танковими піснями, якими наші предки вітали весну.

Гаївки у репертуарі львівського етно-гурту “Коралі” представлені галицьким типом, які у народі називаються “жеканками”. Так, так ,не дивуйтесь! Вони мають таку назву, тому що приспів у них починається зі слів”Же Христос,же воскрес”.А звідки б ви думали,взялась частка”же”? Правильно, від останнього складу слова “Боже”, або “Ой дай Боже”.

Минулого року на Великдень “Коралі” започаткували у Львові ще й Школу танців, спільно з гуртом “Люди добрі”. Під час цього захоплюючого дійства до учасниць гурту підходили, запитували, де вони ще будуть організовувати танці. Проте жінки не знали, що відповісти, тому що організовували такі забави вперше. Перед Днем міста гурт “Люди добрі” організували тижневу толоку для прибирання Шевченківського гаю, наприкінці кожного дня влаштовували танці.

На традиційний День міста декілька років тому танцювало аж 25 пар, хоча у Львові традиційно дощило. Одна з учасниць гурту – пані Галина навіть боялась змокнути під дощем разом із скрипкою. На сцену вибіг молодий чоловік, накрив Галину парасолею, та просив, щоб гурт не йшов зі сцени. І таке буває у місті Лева! Треба додати, що у Школі танців львів’яни мають змогу вивчити хореографічні постановки різних земель України — гречаники, горлицю, голубку, коломийки, аркан, молодичку. Вчать і литовських танців, найперше ойру.

Якось під час “Андріївських вечорниць”, що проводились у львівській гімназії, де навчається донька Галини Похилевич, вона запропонувала вивчити кілька народних танців. “Для дітей це було по-новому, проте дуже зацікавило їх. Виявляється, прагнення долучити дітей до автентичних танців та фольклору існує не тільки в нашій країні. Несподіваним є той факт, що у 1991 році прибалти прийняли постанову, якою передбачалось: після закінченні загальноосвітньої освіти кожен учень складає державний іспит iз фольклору й етнографії. Уявіть собі, як це захоплююче, а головне – пізнавально!

Зичимо цьому прекрасному гурту творчих знахідок і духовних надбань у відродженні народних пісень, танців, фольклору на теренах рідної держави, усього неповторного, що залишив нам у спадок український народ. Творчих успіхів та прекрасної етно – музики, яка єднає українські серця.

Автор статті: Anna Folk.