Вчора, 7 червня, надворі була хороша погода, тому після обіду Воробус вирішив прогулятися містом. А чому б і ні? Треба й себе показати, й на других подивитися.

Порадувала мене атмосфера в центрі міста. Народ у нас вміє веселитися. Вже у суботу люди влаштували собі танці прямо таки на площі Ринок.

Що цікаво, вікова категорія людей була різною. Можна було побачити як молодь, так і старших людей.

Та, Воробус тут довго не затримувався, а вирішив сходити на Підзамче провідати хорошого приятеля. Як він спитаєте ви? Та нічого, ще дихає. Головне щоб здоров’я було.

Посидів автор блогу в приятеля, попрощався з ним та й повертався вже додому, аж раптом біля 57 школи, яка знаходиться на вулиці Жовківській, 6 зустрічаю людей, з якими колись грав футбол.

На моє запитання що вони тут роблять, один із них на прізвисько «Старік» відповів, що згадують молоді роки та копають м’ячем по воротах.

Хех, так як Воробус грає футбол із 13-ти років, мені також закортіло хоча б один раз копнути по воротах. Звісно, форма одежі та взуття у мене було не до футболу, але все ж.

Якась мить і «старік» запропоновує Воробусу зіграти в цікаві гру. ЇЇ суть проста: кожен б’є по 5-ть семиметрових один одного. Хто більше заб’є – той виграє.

Приз – пляшка 1517.

І тут у Воробуса увімкнувся азарт. Давненько я не копав м’ячика, бо на це є дуже вагомі причини. До речі, будете сміятися довго, м’ячик то був баскетбольний, правда не стандартних розмірів.

Що ж, почали. Перша партія і Воробус просто таки «виносить» свого знайомого «старіка». Шансів у нього практично не було.

Бери, забирай пиво та йди додому, але ж автор завжди дає людям шанс відігратися. Десь мені було ліньки відбивати м’ячик, бо був у нових штанах та настала нічия.

Виходить ми квіти. Але, «старік» був невблаганним. Давай таки хтось переможе, не цікаво ж грати.

Наступна партія Воробусу не пішла. Із 5-ти ударів – три я пробив у штангу. Навіть не пам’ятаю коли востаннє таке траплялося.

І не дивно, що, у підсумку, я таки програв.

Потім я попросив матч-реванш і знову таки програв.

Вирішальний удар я пробив вище воріт. Прийшлося давати людям гроші на дві пляшки пива.

Смійтеся не смійтеся, а біля поля вже зібралося людей так 10-ть, які уважно спостерігали за нашим протистоянням.

Ось так от, Воробус переоцінив власні сили за що і поплатився. Буває… Але, скажу наступне.

«Старіку» я пообіцяв відігратися, але а другий раз ми вже зустрінемося у спортивному залі, Воробус вдягне форму, візьме футбольні “шкари”, нормальний м’яч. Тоді вже побачимо хто кого провчить.

Автор статті: Vorobus.