Після короткої паузи повертається до роботи блог Воробуса. Перше що зроблю, так це передам вітання нашому читачу – Володимиру, який вічно мене критикує за вступи до публікацій.

Так от, блог – це не офіційне джерело, тут можна писати все що думаєш, такий собі щоденник. Тому, те що я згадую в публікації який день – нічого поганого в цьому нема.

Головне щоб людям було цікаво.

Переходимо до теми чергового посту. Так от, вчора вашому покірному автору довелося побувати у такому районі міста як Сихів. Ще раніше говорив що мені він подобається.

Тому, коли сюди приїжджаю, то почуваюся майже як дома.

Звичайно, що завжди серце радіє, коли там з’являються новинки. Безумовно, головною подією в ці дні на Сихові є прокладання трамвайної колії. Та, не лише це можна побачити в цьому районі.

Сидів якось Воробус в хаті, ліг собі на диван, увімкнув телебачення і по одному із телеканалів показували сквер Пам’яті Героїв Небесної Сотні, який нещодавно відкрили якраз на Сихові.

Автор блогу зацікавився цим і вирішив поїхати на місце розташування скверу і подивитися що там, де і як.

До слова, розташований сквер не території Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. Розташована вона за адресою: вулиця Хуторівка, 35.

Якщо говорити на хлопський розум, це навпроти ринку «Нижній Шувар».

Що ж, виходжу на зупинці неподалік ринку і йду шукати згадуваний вище скверик. При вході на територію закладу мене зустрічають два молоді хлопці, які були відповідно до назви навчального закладу одягнені.

Спершу думав що вони будуть казати що я тут роблю, але ні, хлопці лише привіталися словами: «Слава Ісусу Христу».

Воробус люб’язно відповів і пішов шукати далі скверик. Що цікаво територія семінарії досить таки велика.

Щось мені здається, якби не релігія, то тут би вже давно наставили генделиків.

А так, біля дерев стояв лавочки, кругом висаджені дерева, збоку стоїть пам’ятник Маркіянові Шашкевичу, а на самих деревах є вивіски на яких написано, що це дійсно сквер Небесної Сотні – людей, які дійсно боролися за волю та долю нашої держави.

Пам’ятати цих людей потрібно завжди і кожного разу віддавати їм шану. Якби не вони, то жили би ми в постійній боязні, страху і так далі.

Вічна вам пам’ять, ГЕРОЇ!!!!

Зараз дерева ще маленькі, але з часом вони підростуть і блог Воробуса сюди знову навідається.

Тому, залишайтеся з нами…

Автор статті: Vorobus.