30.11.2014 р. 
Останнім часом на блозі Воробуса почала писати людина, яка називає себе – Ростик (Старенький). Коментує він переважно алкогольні теми і це неабияк зацікавило вашого автора.
Не знаю наскільки цей пан «Старенький» і чи вживає він оковиту, але деколи він видає цікаві фрази. От буквально «найсвіжіша» мене зацікавила.
Далі цитую: «Ігор, алкоголь має бути дорогим. В наших умовах не менше 200гр. 0,5л горілки. Це не продукт першої необхідності. А от молочні продукти, м’ясо, рибу, фрукти – необхідно здешевлювати. Краще хай люди нормально харчуються, а не “цідять баюру».
Що ж, спробую висловити, традиційні, дві точки зору із приводу підняття ціни на пляшку горілки до 200 гривень.
Отже, припустимо, що пан Ростик стає главою уряду замість Арсенія Петровича і вводить першим ділом ціни на горілку – 200 гривень за пляшку.
Яка реакція громадськості?
Перше що спадає на думку – це революція алкашів. Вони би певно пана Ростислава винесли разом із кріслом і портфелями з будинку уряду за кілька годин. Українці така нація що пили горілку колись, п’ють зараз і будуть ще пити довго.
Такий в нас менталітет. І якщо сидиш в компанії, то часто чути розмови про те як хтось напився, обригався, мав секс з дівкою саме через алкоголь.
Так, 200 гривень за пляшку – це багато, але чи це би зупинило людей від вживання оковитої?
Можливо би й зупинило, але таких що п’ють горілку по святах, в кінці робочого тижня і так далі.
Інші ж би почали шукати шляхи виготовлення своєї горілки або розбавлення того ж таки спирту у співвідношенні 50 на 50.
І це вже інша точка зору. Зараз, із підняттям цін на цукор люд перестав масово гнати самогон. Ну, принаймні, так званих «точок» зараз щось і нема.
А згадати початок 2000 років. Йшов по вулиці і знав де і хто продає самогонку.
Тому, моя точка зору, що нехай краще люди п’ють якісну горілку, а не самогон власного виробництва. Є ж люди, які дотримуються всіх правил приготування, а є й такі що псують здоров’я собі та оточуючим.
Третьої точки зору я, традиційно, не пишу, але на цей раз зроблю виняток.
Так от, вважаю, що в людини в голові має бути закладена програма чи як її назвати, що вживати алкоголь в надмірних дозах не варто.
Розумію, деколи хочеться розслабитися, випити з друзями, але ж не кожного дня. В нас як не холостяк, то алкоголік.
Настав час ламати стереотипи, друзі.
P.S. Чекаю на відповідь інших людей і, в тому числі, пана Ростислава на цю тему. 🙂
Автор статті: Vorobus.
Привіт. Хочу опублікувати у себе в блозі 10 життєвих порад від вас? або від вашого блогу? Якщо можна короткий опис про вас, фото, і десять порад для читачів блогу. Принципи яких ви дотримуєтесь, Фішки, і так дальше. Буду дуже вам вдячний.
З повагою Смирнов Роман (smyrnov.net)
Самогоне, самогоне, хто ж тебе тепер не гоне – і в селах і в містах. 😀
Бутылка вина, не болит голова – а болит у того, кто не пьет ничего… 😀
Ігоре, підняття цін на спиртне розраховане для досягнення наступних цілей:
1)віднадити пити звичайних нормальних людей без потреби. Спитрне стало одним зосновних харчових продуктів. Воно забирає кошти, час, здоров*я звичайної людини. От порахуйте час, забраний “оковитою” у серднього українця. 1 раз в тиждень погудіти з друзими – норма. Як правило – це п*ятниця. Субота “відхідняк”, людина нормально не функціонує. Маємо вкрадену добу алкоголем на тиждень. 50 днів в рік. 30 років = 1500 днів. Тобто виходить в житті людини майже 3 роки процесів пиття, п*яного нездорового сну і “відходу”. І це бех свят і рецедивів. Не жахає.
2)підліткам не втягуватись в алкосвіт і не знайомитись з його вищеописаними “витратами часу”. Підліток який починає мінімально регулярно пити пиво крім втрати здоров*я, грошей, часу втрачає своє майбутнє. Він не буде вченим, спортсменом, бізнесменом. Бо це титанічна праця постійна праця.
3)перевести алкоголь в розряд небуденних продуктів, як скажімо ікра.
Ви скажете неможливо, фантастика. А я відповім вам, що в 60-і роки ікра стояла в бочках у гастрономах і її сприймали як низькосортний продукт.
4)кошти від акцизів спрямувати на здешевлення продуктів. А то в нас люди відівчились їсти багато чого, зате навчились все пити. Приклад. Ми були останній раз з тобою на чебуреках. Ціна чебурека 9грн, пива 10грн. По 2 пива і 2 чебурека на людину – бл. 40 грн. Так краще б пиво коштувало 30грн, а чебурек- 3грн. Тоді на 40грн 1 пиво і 3 чебурека.
Щодо алкоголіків, то їх не зупинить будь-яка ціна.
Ростик ( Старенький), але ж всі п’ють, я от з ким не спілкуюся. то лише чути розмови що ми вчора пили, а ми не пили. :rolleyes: :rolleyes:
Ви забуваєте важливу річ – акцизом поповнюється бюджет, який і так сьогодні “бідний” як ніколи. Підтримую ідею підняття цін на алкоголь (але виключно через інструмент акцизу). Тільки 200 грн це занадто – треба бути обережним, бо думаю діти не перестануть пити, а почнуть травитись неякісною “бадягою”. Потрібні розрахунки та дослідження адекватної цифри, а не “пальцем в небо” як в нас часто буває.
Щодо порівняння цін на алкоголь та цукор (чебуреки etc)- дивно читати, бо ви так пишете, ніби це взаємозалежні речі. Як ціна чебурека пов’язана з ціною на спиртне?
ПС. щодо мене – курю і з друзями щовихідних відпочиваємо з алкоголем.
“кошти від акцизів спрямувати на здешевлення продуктів.”
Вибачте, але це маразм
Ю, аргументуйте будь-ласка – “кошти від акцизів спрямувати на здешевлення продуктів.Вибачте, але це маразм”. В ЄС цей “маразм” ксасно працює.
Ю, поясню Вам зв*язок з ціною на спиртне і ціною умовного чебурека. Під чебуреком маємо на увазі продукт харчування. Для приготування чебурека потрібно – мука, яйце, олія, м*ясо, цибуля (я не повар і тому до складників і їх якості ставимося умовно). Беремо його собівартість – 4 грн.(також умовно). Заробіток на ньому при ціні 9грн – 5грн. За описаною вище подією на 2 чебуреках – заробіток закладу – 10грн. При субсидії с\г виробникам собівартість чебурека можна довести до 2 грн. І при продажі на прибуток 9 грн. заклад продає 3 шт. по 5 грн.
Який тут механізм включається? Більше в 1,5 рази витрачається муки, олії, м*яса, цибулі. А за цими продуктакми стоять безліч робочих місць. Далі збільшення об*ємів випуску вищнописаних продуктів далі приводить до їх здешевлення. Наступний показник – при ціні 5 грн. умовний чебурек купує більше людей. Покупець стає постійним. Кількість проданих чебуреків збільшується в рази. А це продукт,його можна їсти кожний день. От і умовний я споживаю вже не 2 шт в місяць, а скажімо 10шт. От і рахуємо прибутки єкономіки від такого процесу.
Але, де взяти кошти на дотації? Відповідь – супедорогий акциз на алкоголь.
Що є відбувається зараз. Чебурек 9грн -реально задорогий на його якість. На їстись, як мені, менше 3шт. нереально. То й не купую постійно, а віпадково.
Пам*ятаємо, що ми беремо умовний чебурек. Так працює схема з будь-яким продуктом. І механізм здешевлення описаний схематично.
На сьогоднішній день таким чином через дешеву ціну розкручено споживання алкоголю. Але за алкоголем стоїть в 10-ки разів менше виробників. І “корисність” алкоголю не потребує доведення.