Продовжуємо рубрику “Інтерв’ю” і сьогодні у нас в гостях – блогер, журналіст, мешканець одного із старовинних міст України – Кам’янця-Подільського і просто хороша людина – пан Микола Марунчак.

– Доброго дня, пане Миколо, розкажіть читачам блогу Воробуса, як виникла ідея створити сайт marunnet.com?

– До створення сайта мене спонукала низка причин. По-перше, раніше я активно займався копірайтингом (російські ресурси), і в мене неодноразово виникала думка: навіщо писати для замовників, якщо можу писати для власного ресурсу. По-друге, новизна справи, сам процес створеня веб-ресурсу. По-третє, збираюся на ньому заробляти. Щоправда, самому виконувати обов’язки редактора, копірайтера, більд-редактора, сеошника, менеджера з реклами і контент-менеджера, досить таки складнувато.

– У блогу цікава назва, з першого разу Воробус не зумів запам’ятати. Тому наступне питання буде – розкрийте секрет назви блогу?

– Чесно кажучи, проглянувши в інеті купу порад, як правильно назвати блог, нічого путнього не знайшов. То ж вирішив піти простим шляхом – взяв перші п’ять букв від своєї фамілії в латинській транскрипції і додав добре знане net (мережа).

– Чому свій блог ведете російською мовою?

– Знову ж таки раніше, доволі часто спілкуючись на різних форумах і російських, і українських, стикався з таким питанням як ідентифікація всього українського: держава, етнос, нація, культура, історія, військо, ментальність, доля, історична місія, здобутки українців у світі, зокрема в Російській імперії. Зайве говорити, як спочатку російська, а пізніше радянська історіографія вміло й ефективно спотворила все, що стосується України. Особливо неприємним було те, що видатних українців сусідні держави визнавали, як за своїх громадян. Означені дефініції виникали в контексті форумних суперечок. Мене також прикро вразило те, що багато українців, в основному російськомовних, м’яко кажучи проявили слабку освіченість. Тому я не вагаючись, вирішив обрати російську мову блогу, як рупор просвіти співвітчизників, як це не голослівно звучить. В рубриці «Самвидав» використовую українську.

– Наскільки мені відомо, Ви самі родом із Кам’янця-Подільського, розкажіть нашим читачам чим славиться Ваше місто і що у ньому вартує подивитися?

– Не хотів би повторюватись – детальну інфу про історію та сучасний стан Кам’янця можна без проблем знайти в інеті. Найголовніше правило для туриста в «Квітці на камені» – всі цікаві місця, як в центрі, а особливо в Старому місті найкраще оглядати в режимі ходіння. Місто відносно невелике, тож таке блукання одночасно і цікаве, і приємне, та ще корисне для здоров’я.

– Пригадую, кілька років тому назад в місті відбувся трагічний випадок під час такого виду спорту як банджі-джампінг, стрибати заборонили, як зараз справа із цим?

– В 1996 році на мосту «Лань, що біжить» було відкрито атракціон для «банджі-джампінг» – стрибки з 54-метрової висоти у прірву на еластичному тросі. Після того як наприкінці вересня 2006 року трагічно загинула київська журналістка (обірвався трос), ризиковану розвагу заборонили. Проте неофіційно, естремали час від часу збираються і проводять стрибки на саморобному обладнанні. Повторюю, офіційно така розвага ЗАБОРОНЕНА.

Взагалі-то, любителі гострих відчуттів можуть в Кам’янці політати на повітряних кулях і парапланах, полазити по крутих схилах каньйону Смотрич, а взимку, то ще можна спробувати себе в якості льодового скелелаза на ти самих схилах.

– Які перспективи для розвитку є в української блогосфери?

– Напевно треба розрізняти україномовний і російськомовний блого-простір української блогосфери. Якщо з російськомовним все більш менш зрозуміло, то з україновним – є питання. Щоб не вдаватись в розлогі міркування, наведу таку думку – україномовна ніша нині має багато вільного простору, а отже дає шанс блогерам-початківцям витримати конкуренцію з визнаними блогерами і до того ж заробляти на блозі. Все впирається в наполегливість і бажанні працювати.

– Чиї блоги в Інтернеті читаєте і чи є серед них Ваші улюблені?

– Раніше переглядав блоги українських журналістів і письменників на Facebook, Livejournal, Blogpost, «Українській правді». Скажу відверто – нудна то справа. Останнім часом заходжу на uamodna.com, там можна почитати цікаві речі, а ще знайшов «vorobus.com»)) Хай наші колеги не скромничають і в коментах дадуть посилання на свої ресурси, залюбки загляну до них на вогник))

– Чим займаєтеся в буденному житті, хобі, сімейний стан?

– Сьогодні займаюся своїм блогом, полюбляю читати художньо-документальну літературу і слухати класичну музику. Старий і невиправний холостяк))

– Ваш девіз по житті?

– Відійшов від якогось усталеного правила. Життєвий досвід підказує – все суєта. Вся правда в Біблії.

– Ваші побажання читачам нашого ресурсу?

– Мій феєрверк побажань: фантастичного везіння! упевненості в собі! цікавого життя!
приємних відкриттів! чудових друзів! виконання бажань! максимум позитиву! нескучної повсякденності! цікавих ідей! яскравих відчуттів! цікавих бесід! приємних людей поруч!
розуміння і підтримки! натхнення! бадьорості духу! стабільності! творчості і творення! любові! душевного спокою! справжніх друзів! казкових миттєвостей! звершень! розуміння своєї унікальності! захоплюючого спілкування! всього найкращого – і по найвищому класу! слави та визнання!

Автор статті: Vorobus.