Вже навіть і не пригадаю коли востаннє їздив на такому виді транспорту як електричка. А колись фактично кожного тижня нею користувався.

Все міняється, часи також. Тому, якщо й кудись їхав в район, то обирав більш комфортніший вид транспорту, а таким безперечно є або ж автобус, або ж той же автомобіль.

Знав одне, що колись мені та й таки випаде нагода поїхати кудись «електриною» і вона таки випала.

Як ви вже читали у минулих публікаціях Воробус на вихідних їздив таке містечко на Львівщині як Ходорів.

В маршрутках паритися не хотілося, тому вирішив скористатися послугами залізниці.

Саме про те, як автор блогу їхав потягом Львів-Ходорів і читайте у черговій публікації.

Моя подорож розпочалася на приміському вокзалі де треба купити квиток на потяг. Пам’ятаю колись люди купляли його до першої станції щоб тупо пройти через турнікет.

Невже часи змінилися і це вдалося викорінити? Таки ні, бо бачив як люди всерівно примудряються проходити турнікет без квитків або ж «пхаючи» старі.

Та, менше з тим…

Приїздить мій поїзд, а він класу – дизель, заходжу з всіма людьми у вагон і просто таки «офігіваю».

Чи то я давно потягами не їздив, чи все настільки погано у нашому з вами житті, але хоч мінімально прибрати у вагонах можна? А то і пляшки валяються на землі, і лавки брудні.

Укрзалізниця, як завжди економить?

Ну, і відповідальності з людей також не знімаю. Бачу, що рагулів не поменшало. Якщо людина свідома, то вона не буде смітити у вагоні там де й сидить.

Рушаємо… Про те, куди їде поїзд ніхто не оголошує як і назви зупинок. Тому, якщо ви не в курсі куди їдете, то можна заїхати і кудись в інше місто.

Людей у вагоні досить таки багато, але найбільшу увагу привертає до себе компанія із 4-ох чоловіків, які говорять на сільському жаргоні, а також, увага, їдять картоплю з баняка.

Скільки вже подорожую такого ще ніколи не бачив. Думаєте без пляшчини обходиться? Якщо не помиляюся, до зупинки «Сихів» вони випили зо дві по 0.5 – це точно.

Ба, навіть більше пропонують вашому автору скласти компанію. 😀

Що мені залишається робити? Витягую свою улюблені «вуха», вмикаю музику й починаю милуватися краєвидами.

Що кидається в очі, так це маленька кількість хат. Поїзд їде полями, але при цьому зупиняється на кожному стовпі.

Невже нарешті мені щастить? В Старому селі біля мене сідає симпатична панянка. Пробую з нею знайомитися, але дівчина люб’язно каже що на наступній зупинці виходить.

Отакої…

З часом у вагоні стає все менше та менше людей…Люди потрохи виходять… Та, веселить «публіку» чоловік років 50-ти, який зайшов на зупинці Бориничі, сів біля жіночки, яка їхала сама і давай до неї залицятися.

Велика кількість вагонів, 5-ти поверхові будинки… це символізує про те, що ми наближаємося до міста Ходорів.

Таки доїхали…

До речі, про те де в цьому потязі розташований туалет я так і не зрозумів. Кажуть що в кінці потяга, прийшлося терпіти. 😀

Автор статті: Vorobus.