Таки продовжуємо…

Як і обіцяв зранку, ваш покірний таки знайшов вільне вікно, щоб сходити посеред робочого дня на грандіозну подію, яка відбулася сьогодні у місті Львові, а точніше відкриття пам’ятника митрополита Андрею Шептицькому.

Цього дня очікували з великим нетерпінням, тому трохи кепсько було на душі, коли побачив, що на вулиці падає дощ.

Тим не менше, йти на відкриття я таки вирішив і, варто сказати, не пошкодував що це зробив.

Моя розповідь розпочнеться з парку Івана Франка. Це саме те місце, звідки вже хоч трохи, але було чути що відбувається на площі святого Юра.

Звісно, що я пішов далі, а коли підійшов вже до самої площі, то ніяк не міг зрозуміти чому людей не впускають ближче до скульптури.

А виявляється організатори дійства порахували що існує терористична загроза і на входах поставили металошукачі.

Відповідно і проходження через ці металошукачі гальмували просування черги людей, які хотіли потрапити поближче до пам’ятника Андрею Шептицькому, який, до слова, вже задовго до офіційного відкриття був відкритим.

Захисної плівки, яку часто використовують на подіях такого масштабу цього разу не було.

Саме відкриття мало розпочатися о 13 годині, але чи то через те, що запізнювався президент України чи ще через щось, але воно розпочалося із 45-ти хвилинним запізненням.

За цей час людям, що зібралися на площі «крутили» документальні фільми про Андрея Шептицького, якому, до речі, сьогодні виповнилося би 150-ть років.

Будете сміятися, але природа – це таки дивна річ. Падав, падав дощ, люди порозпускали парасолі і вже здавалося свята не буде помітно, а коли вже мала розпочинатися офіційна церемонія він в один момент взяв і перестав.

Повертаючись до відкриття скажу, що вітальні слова після спільного виконання гімну України мали: президент України – Петро Порошенко, глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, а також Ігор Возьняк – митрополит львівський, які подякували всім присутнім за те, що прийшли на площу, що спільно долучилися до спорудження пам’ятника тощо.

А потім було освячення, спільне виконання пісні «Боже, великий Єдиний..», ну і мистецька програма, яка триває на площі ще до цього часу.

Загалом, якщо підсувати, то відкриття сподобалося. Пройшло воно без пафосу, культурно. Єдине, що не сподобалося мені – це люди. Як не крути, а вести з ними виховні роботи треба.

Говорить митрополит Возняк, а люди вже покидають площу, облаштували газони, а на них вже стають люди.

Колись Воробус ще сходить до пам’ятника ближче, бо зараз туди підступити важкувато.

Автор статті: Vorobus.