Подорож озерами Аршиці. День третій

Озеро Аршиця

Третій день нашої подорожі озерами Аршиці розпочався із того, що Воробус близько 7 години ранку виліз з палатки і побачив, що падає дощ.

Ну, все, мабуть мрія знайти озеро Аршиця так і залишиться нездійсненною мрією.

Принаймні у підсвідомості так і подумалося.

Без настрою ваш автор знову ліг спати і через кілька годин мене та мого приятеля розбудили промінчики сонця та пташенята, які гарно щебетали.

Надворі була 9 година ранку і ми не могли зрозуміти як так довго спали.

Напевно попередні два дні походу нас сильно виснажили. Але, то таке.

Приготовлена їжа з вечора ще залишилася, то ж нам не склало жодних труднощів її розігріти, попити чаю та потрохи збиратися далі – на цей раз на пошуки озера Аршиця.

Підняли нам настрій також люди, яких ми на синьому маршрутці (веде на гору Яйко-Ілемське) вперше за два дні таки побачили.

А коли вже Воробус та Орест мали вирушати в дорогу ми зустріли компанію старших людей, які також йшли на згадуване вище озеро. Саме вони нам більш детальніше розповіли куди йти і де повертати.

Хоча, на карті Західні Горгани дорога до озера позначена жовтим маркуванням.

Якихось кілька хвилин, речі зібрано і ми рушаємо далі. Чимось цікавим 4-ох годинна подорож до озера не відзначалася.

Стрімкий підйом

Так, був стрімкий підйом до перемички Яйко-Ілемське – Горган-Ілемський, красивий позначений жовтим кольором райшток на якому інколи траплялися завали, а також компанія людей, які йшли з озера Росохан до Мислівки.

Жовте маркування

Райшток до озера

От що запам’яталося під час дороги на озеро Аршиця, так це комарі, які, особливо біля струмочків просто таки нас доїдали.

Чесно скажу, таких я ще в житті не бачив. Отак дивишся на руку, а на один палець сідає штук шість кровопивців.

З кожною хвилиною наближення до озера дорога ставала все важкою та важчою, але поїдання консерви та попивання води з річок допомагали нам швидко відновлюватися.

Також читайте:   Бюджетні авіалінії

Каміння по дорозі

Про прихід до озера-дива природи нас сповістило джерело, яке прямо таки било зверху. Кілька метрів наверх і перед нами вимальовується красива полянка, де, згадувані на початку публікації, чоловіки вже облаштували свій кемпінг.

Воробус перед собою нічого не бачив і одразу ж попрямував до озера. Кілька фото напам’ять, запис відео, зрештою купання в озері – цього я ніколи не забуду.

Але, час невблаганно йшов і ми перекусивши та випивши по 50-ть грам горілки з чоловіками таки вирішили прямувати до іншого озера – Росохан, що також простягається за жовтим маркуванням.

Не знаю як там для мого приятеля, а наступні дві години для мене стали вічністю. Здавалося що вони ніколи не завершаться.

Хто буде йти до озера так як ми і рахувати струмочки, тим скажу, що не всі вони зараз з водою. Деякі конкретно пересохли.

Інші поради, які б я дав – це не загубити жовте маркування у суцільному зрубі лісів, а також бути уважним із чорним маркуванням. Воно буде перетинатися із жовтим і от саме на цьому місці вам треба круто повернути вправо і йти вниз.

Зруб

Поворот на Росохан

Саме так ми і зробили і вже за декілька хвилин були біля озера Росохан. Перше, що нам хотілося зробити – це просто лягти на карімат і насолоджуватися чудовою природою Карпат.

Проте, ми цю захцянку вже залишили на наступний день, а поки почали розкладати палатку та багаття.

Озеро Росохан

Сиділи ми довго, варили макарони та смажили сардельки. Плюс компанію біля вогню склав дивний хлопчина Сашко, який подорожує як Карпатами, так і світом сам.

Ох і розмови ми вели… Якось про це розповім.

А поки близько першої години ночі ми лягли спати і, навіть незважаючи на велику втому, було почуття задоволеності.

Озера ми таки знайшли і третій день нашої подорожі був найпродуктивнішим серед всіх.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

1 Згадки про дану статтю в Інтернеті

  1. Подорож озерами Аршиці. День четвертий

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*