“А у вас часом нема три гривні на хліб?…”

Місце жебраків

Так вже побудоване наше з вами життя, що таки з часом щось робити таки приходиться. До чого я веду? Щоб жити – треба гроші, а гроші треба заробляти.

Яким способом це вже хто робить – особиста справа кожного. Але, інколи як дивишся на людей просто офігіваєш. Вибачте за такий вираз, але мене реально вже дістали ці жеребки у місті.

Нема права містом прогулятися, як до тебе починають підходити особи, які просять то на чай, то на хліб, то на майонез.

І такі виявляється бувають…

Зараз про цих нібито жебраків розповім більш детальніше.

Так от, в районі вулиці Підвальної і так аж до площі Ринок вічно до людей пристає жіночка, одягнута якби десь із забитого села приїхала з проханням дати пару гривень, бо їй не вистачає на хліб.

Ну, ок, раз я був їй дав пару гривень, але ту ж саму жінку я почав зустрічати все частіше та частіше і з новими вимогами просто таки отетерів.

Є ж люди на світі, які люблять халяву і не хочуть робити. Якось в неділю був в церкві на тій же вулиці Підвальній. Виходжу з Служби Божої і не можу повірити своїм очам. Знову ж таки мене зустрічає ця сама жіночка з проханням дати кілька гривень на молоко.

Ой, як Воробус завівся, ото я їй дав. Нема людині що робити як розводити людей на гроші. А насправді ця панянка просто робити ніде не хоче, має пенсію і тут їй ще кілька гривень дадуть або ж наші люди, або ж туристи.

Також читайте:   Як заробити гроші в Інтернеті? Поради від Вольдемара Воронцовського

Йдемо далі. Якщо ви знаєте, то біля церкви святого Андрія часто можна побачити велику кількість жебраків.

І там на мене чекала цікава зустріч. Пам’ятаю колись часто гуляв по вулиці Личаківській, то вічно мене підкумарював один чоловік років 40-а, який як не цигарку просив, то сірники, то 10 копійок, то дві гривні.

На моє запитання чи цей пан десь працює він ствердно казав що так, але як мені казали люди – це все маячня.

Він і день не міг всидіти на роботі, а на зібрані кошти на вулиці пив оковиту.

Повертаючись до церкви Андрія скажу, що цей пан тепер стоїть біля головного входу і просить милостиню. Побачивши мене чоловік почав відвертати голову, але Воробс не міг не запитати а що ж він тут робить.

Мовчав, а я знаю навіщо йому кошти. Горілка – це правильна відповідь на запитання.

От і подумайте собі кому люди кидають гроші.

І, нарешті, вчора. Початок вулиці Зеленої, йде якась алкоголічка, очі такі запухли, підходить до мене і каже, цитую: «У вас часом нема 10 гривень на хліб?».

Я знову отетерів, відходжу і кажу, а горілки скільки треба пляшку чи 100 грам? Вона як натиснула на газ, то за мить її і духу не було.

Думайте кому кидаєте гроші. Є люди, які дійсно їх потребують, а є такі що валяють дурня.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*