Черговий футзальний сезон розпочався й настала черга знайомитися з новачками команди «Нові імена».

І першим гостем Воробуса буде воротар другої команди – п. Андрій Крупак.

– Добрий день, Андріє, як сталося так, що ви потрапили в команду «Нові імена»?

Доброго дня, Ігоре. Навіть не знаю з чого почати. Це в мене вперше в житті беруть інтерв’ю. В команду «Нові Імена» потрапив недавно і доволі випадково.

Побачив оголошення на сторінці групи команди в соціальних мережах про те, що планується створення другої команди і проводиться кастинг “придатних до служби”.

Вирішив спробувати свої сили.

– Як вам колектив? Чи легко було влитися у нього?

Перше тренування на яке потрапив було в залі Мотозаводу. Трохи незвично, грав там вперше і особливо незручно було через низькі стелі. Колектив сподобався, всі хлопці з бойовим характером. Навіть попри те, що грали між собою, ніхто нікому не хотів поступатися на полі. Хороша здорова конкуренція. Так повинно бути. Думаю, що саме така хороша атмосфера сприяла моєму, доволі швидкому, вливанню в команду.

– Ви вже зіграли один тур за 2 команду: які враження, на що може претендувати друга команда, чи доцільно її було створювати?

Перш за все, вважаю, що створення другої команди просто життєво необхідне для тих, хто хоче мати сильну першу команду. Це цілком нормальна практика – мати молодіжну команду. Інакше звідки брати резерв і яким чином поповнювати лаву запасних хорошими, толковими, зіграними гравцями? Якщо команда не має 2-3 зіграні четвірки, то і про хороший результат нема що говорити.

Щодо самої гри першого туру… Враження і емоції залишилися абсолютно неоднозначні.

Цілком зрозуміло, що настрій сумний, бо програли, але (!) це тільки перший тур.

Говорити про хоч якийсь проміжний результат можна буде після першого кола, а не після першої гри. Команда грала перший раз проти конкретного суперника, а не один проти одного як на тренуванні; суперник непростий, зіграний і з досвідом виступів.

З позитивних тенденцій мабуть хочу виділити проявлений характер і бажання боротися до кінця. Навіть програючи 0:3 не опустили руки і забили гол. Будемо працювати над помилками і я думаю команда може претендувати на хороший результат.

– Так сталося що зараз серед трьох воротарів на дві команди залишилися лише ви один. Прокоментуйте цю ситуацію і чи є наснаги з часом пробитися і в першу команду?

Ситуація з воротарями неприємна, тут нічого приховувати. Особливо кепською ситуація є для першої команди, яка цього сезону вирішила виступати в першій лізі Тут прохідних матчів нема. На мою думку, одна команда повинна мати двох “чистих” воротарів. В житті всяке стається, треба мати резерв. Сподіваємося, що Тарас та Ігор повернуться і швидко наберуть попередні кондиції. Я би дуже хотів допомогти і першій команді, але цілком свідомий того, що не маю досвіду виступів на такому рівні. Ціна помилки в першій лізі надто висока. Треба добре освоїтися, ввійти в ритм і з кожною грою додавати в майстерності. В першій грі пропустив лише один м’яч, але прокручую той епізод в голові і знаю де недопрацював.

Чи проб’юся в першу команду покаже час. Від себе лише можу гарантувати, що Тарасу та Ігорю розслабитися не дам.

– Розкажіть читачам про себе: за яких умов почали займатися футболом, коли це сталося, за які команди грали тощо?

Професійно футболом не займався ніколи. Як і більшість хлопців виріс на дворовому футболі. Спочатку в полі бігав, бо забивати вважалося крутіше, аніж ловити. На ворота став десь в класі 6-му.

В турнірах під егідою Аматорської асоціації грав двічі. Це було в перші роки створення Асоціації. Обидва рази, на жаль, особливих успіхів команди не досягали і по завершенні сезону всі розходились по домівках. Але я хотів продовжити грати, тому весь час шукав до кого можна долучитись. Нарешті пощастило.

-Чим окрім футболу займаєтеся у житті: сімейний стан, хобі, робота, девіз по житті
Як налаштовуєте себе на поєдинки?

Поза футболом, як не дивно, життя також існує. За освітою хімік. Працюю по спеціальності. Станом на 26.05.2016 року неодружений. Крім футболу граю в бадмінтон, настільний теніс. Маю також декілька цікавих хобі: граю на скрипці в камерному оркестрі університету Франка, займаюсь бальними танцями, разом з дівчиною проводимо майстер-класи з виготовлення традиційної народної іграшки – ляльки-мотанки. Наразі все 🙂

Як не дивно, але на поєдинки також треба налаштовуватися. Це щось подібне, як студенти налаштовуються на екзамен. Можливо у п’ятницю ввечері спробую в рукавички халяву злапати як колись в заліковку лапав. А якщо серйозно, то коли ти на полі, то повинен бути там і тілом і розумом. На секунду задумався чи відволікся і все – виймай з сітки. Перед грою люблю подивитися на ігри інших команд. Там бувають цікаві моменти, можна почерпнути хорошу інформацію для себе. Завжди добре проводжу розминку на розтяжки всіх груп м’язів. Для воротаря це навіть важливіше ніж для польового.

– З ким в команді найбільше товаришуєте?

З цілої команди найбільше спілкуюся з нашим воротарем – Ігорем Воробієм. Вдячний йому за корисні, критичні зауваження щодо гри. Завжди позитивно сприймаю конструктивну критику. При потребі готовий допомогти тим же.

– Секрет успіху від Андрія Крупака?

Секрет успіху… Мабуть просто завжди стараюся робити будь-яку справу на совість, не халтурити і якщо щось не подобається, то говорити прямо, без завуальованих фраз.

– Ваші побажання читам блогу та вболівальникам нашої команди?

Усім читачам блогу Воробуса, всім вболівальникам нашої команди, всім моїм теперішнім колегам по цеху і просто всім-всім-всім людям бажаю міцного здоров’я, цікавих, щасливих, радісних моментів в житті.

Автор статті: Vorobus.