А далі поговоримо на тему туризму. Наступило літо, тому вже не те що можна, а треба кудись вибратися.

На цей раз вашому автору вдалося побувати в такому селі Львівської області як Наварія.

Знаходиться воно у Пустомитівському районі й розташоване у 8-ми кілометрах від обласного центру.

Проїздом там бував часто, а от щоб прогулятися такої нагоди не випадало.

Якихось пів години їзди від кільця на вулиці Кульпарківській і я знаходжуся на місці (доїхати сюди можна будь-якою маршруткою, яка їде в напрямку Пустомит чи Полянки).

На перший погляд нічого особливого в цьому селі нема. Поселення як поселення, але ж ми знаємо що це не так. Розповідали люди…

Якщо подивитися на будинки, то можна збагнути, що живуть тут явно не бідні люди. Один особняк кращий від іншого. Та й ціни на них космічні. В цифри вдаватися не буду, але чесно, там багато нулів.

Зустрічаю знайомого – п. Тараса й він мені починає показувати найвизначніші пам’ятки, а ними безперечно є:

Місцеве озеро – Глинна Наварія, яке розташоване між селами Наварія та Малечковичі.

Озеро є як природнім, так і технічним водосховищем. Створено воно було ще у далекому 1940 році для обслуговування Львівської електростанції.

Згодом це діло закинули й зараз – це місце для відпочинку людей. Навіть бувало чув від знайомих, що вони сьогодні їдуть відпочивати в Наварію на озеро.

Хоча, мій співрозмовник розповідає, що час від часу тут можна побачити любителів покататися на байдарках та каное. Колись тут і змагання проводилися по цих видах спорту.

Йдемо далі…

Школа… На даний час функціонує стара будівля, але вже незабаром мають відкрити нову, будівництво якої триває повним ходом.

Неподалік автобусної зупинки можна побачити фігуру Божої Матері, а також церкву Зіслання Святого Духа. Це греко-католицька церква, хоча є й інші парафії.

Зовсім неподалік є Народний дім, а також окраса села – костел Вознесіння Пречистої Діви Марії куди з’їжджають люди з різних куточків області.

Спершу Ігор Воробус лише глянув на нього з дороги, зробив навіть фото на його фоні, але потім завдяки титанічним зусиллям таки вдалося потрапити в середину. Зроблю інтригу й напишу про цей римо-католицький храм окремий пост у найближчий час.

А поки що йде Воробус з п. Тарасом на пиво, розповідаємо один одному цікаві історії, я кидаю копієчку в озеро щоб сюди повернутися ще не один раз. Скажімо, щоб половити рибку.

Автор статті: Vorobus.