Автор відпочив після подорожі й вже зараз розпочинає серію репортажів про похід Воробуса та компанії у туристичний похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.

Були в горах три дні, тому й поділю свою розповідь на три частини.

День перший:

На день Незалежності автор та ще троє людей (Володя, Роман та Тарас) сіли з самого ранку в автомобіль й попрямували в напрямку села Осмолода. Дорога зайняла нам приблизно 4 години (приблизно година їзди до села дорога в жахливому стані) та ще годину на збирання речей та сніданок.

Тому, близько 12 години дня ми вийшли на маршрут. По плану треба було піднятися на вершини: Грофа та Паренки й заночувати перед Малою Попадею.

По часу ми фактично мали прийти на місце кемпінгу з сутінками. Прийшлося йти швидко. Але, тоді Воробус ще не знав, що п. Володимир, який з нами їздив, такий бігунок.

Його темп випереджав всі графіки на вказівниках. Прийшлося підстроюватися.

Щоб було цікавіше, було прийнято рішення не йти через п. Плісце, а піднятися дорогою, яка йде веде на Коня Грофянського. Там на маршруті ще можна зустріти дерев’яний будиночок в якому не те що можна, а треба переночувати.

Звісно, якщо час є для цього.

Приблизно за 4,5 години ми були на вершині Грофа. Її висота складає 1748 метри над рівнем моря. На верху все кам’янисте й сильно дме вітер.

Що цікаво, коли ми почали співати гімн України, то небо було вкрите хмарами, а от коли завершили, то вони позникали.

Містика?))) Не думаю.

Після вершини Грофа ми спустилися на полонину Плісце. Там розташований туристичний будиночок де можна переночувати, приготувати їсти та й просто відпочити.

Як же там класно. Ще би душ хто поставив і взагалі ціни б не було.

Проте, на відміну від людей, які там вже були, Воробус і компанія цього робити не стали, а пообідавши зібрали речі, поповнили запаси води та й попрямували в напрямку вершини Паренки.

Ця гора, мабуть, далася нам найважче.

Був і набір висоти, й набридливі коріння вирубаного жерепу, й збирання грибів, а також холод на вершині. Погода змінювалася настільки швидко, що не встигли ми одягти футболки як прийшлося шукати светри та одягати навіть, увага, шапки на голову.

Не дивно, що на Паренках затрималися не довго й по маркеру одразу ж попрямували далі – до підніжжя гори Мала Попадя. Саме і там мав бути наш перший нічліг.

Фактично прийшли з сутінками. На чудовій галявині зустріли компанію з Києва, яка вже вечеряла. А ми ж взялися розставляти свій табір.

Проблема тут була в тому, що до води прийшлося спускатися метрів 800 вниз. Багатенько.

Поки принесли воду, поки розставили намети, поки зробили їсти, то наступила серйозна ніч.

Втома відчувалася у всіх без виключення. А це був лише перший день походу… Навіть гриби передумали готувати.

Не дивно, що незважаючи на холодну вечір та ніч всі заснули одразу ж…

Далі буде…

P.S. якщо будете ночувати на цій полонині, то беріть з собою маленьку сокикрку, бо дров там мало й приходиться вирубувати жереп.

Автор статті: Vorobus.