Як ви вже, мабуть, зрозуміли, кілька днів від Воробуса не було публікацій по причині – подорожей. Так, так, автор знову вибрався в гірський похід і, як завжди, без пригод не обійшлося.
Наодинці з природою ми були рівно три дні, тому свою розповідь розділю на три частини.
На цей раз в гори Воробус поїхав з своїм хорошим приятелем – п. Орестом. Ми таки вирішили добити літак і знайти його.
Хоча, пропонував великій кількості людей скласти компанію. Казали, що не цього разу.
Нагадаю, хто не знає, десь два тижні тому фактично дійшли до місця падіння літака, але погані погодні умови таки не дали здійснитися мрії.
По приїзді додому ще раз перечитав все в інтернеті, питався координати людей, які там вже були й був впевнений, що цього разу таки знайдемо його.
Просто йти треба було вже не зі сторони Правича, а з боку Німецької полонини до якої дійти можна зі сторони вершин – Малий та Великий Пустошаки.
Щоб мати більше часу на пошуки літака вирішили виїхати ще в суботу після обіду. Автобус за напрямом Львів-Солотвино, який мав довезти до села Мислівка за розкладом мав відправлятися з головного вокзалу о 17 годині 15 хвилин.
Приїжаємо близько 16 години 45 хвилин, розпитуємо в касі, а у відповідь чуємо, що він вже поїхав. Капець просто… Як так?
Добре, що касир порадила доганяти «бас» на автовокзалі, адже саме в такій годині він мав звідти відправитися.
Щастя, що таксист таки встиг (зірвав грошей також багацько), адже прибули на автовокзал Воробус та Орест буквально за хвилину до відправлення.
Ну, все, ми в автобусі, рушаємо й можна розслабитися. Автобус близько 20 години доставив нас до села й одразу ж почали думати, а що ж робити далі?
За якихось хвилин 40 вже мала настати ніч, тому кудись рипатися ми не стали, треба ставати там де є вода, а пройшовши кілька метрів по жовтому маршруту (веде на вершини Малий та Великий Пустошак) стали на ночівлю.
Порада людям, які будуть подорожувати так як Воробус та Орест , будьте уважними з маркерами. Там реально їх можна загубити. Дорога втікає праворуч, а треба йти вверх на хребет оминувши перед тим туриcтичні бази.
Саме там на роздоріжжі є непогана галявина для ночівлі.
Відпочили ми добряче, повечеряли (зварили бограч), поспівали й треба було лягати спати, адже вже наступного дня на нас очікував день ходьби у сторону вершин та пошуку літака.
Знали б тоді яким важким буде цей день… Добре, що дощу не було, хоча прогнозували.
Далі буде…
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар