Перед тим як починати описувати про наш черговий похід вершинами скажу про сумне.

Річ у тому, що у Воробуса після чергового походу (ходили ми за маршрутом: Осмолола – г. Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода) відбулася втрата.

Ігор Батькович в один прекрасний момент загубив свій талісман, який зі мною був не одну подорож, похід й так далі. Так званий раритет.

Довгих вступів писати не буду, а скажу, що я загубив кепку.

Де міг загубити свою фірмову кепку Ігор Воробус?

Варіантів є три:

1. У лісовозі.

Коли ми спускалися із вершини Попадя до Осмолоди, то десь за 4-и кілометри до села Воробус та мій приятель Тарас сіли в лісовоз, який і доставив нас до села. Ще там, пригадую, кепочка була, а опісля вже її не стало.

Хоча, напевно що з цього транспортного засобу я таки виліз у ній. Може так, а може ні, бо вона була прив’язана до рюкзака.

2. Біля галявини з колибами за Осмолодою.

Коли ми вийшли з лісовозу, то наших два приятелі сиділи у чудовій колибі за мостом та нас чекали. Вже почало істотно темніти, тому все робилося поспіхом: швидкий перекус, складання речей у машину й так далі. Ось саме там і кепка Воробуса могла вилетіти.

3. Біля лісництва Мшана в лісі.

Довгий час ми не могли знайти прийнятне місце для ночівлі, все було зайняте, тому ми від’їхали в сторону приблизно кілометр у напрямку озера Росохан.

Знайшли у лісі чудову галявину, дров куча, грибів також.

Вже була ніч, речі ми несли також в сутінках, вогнище розпалювали так само, тому й там могла загубитися кепка. Хоча, наступного дня, коли прокинулися й збирали речі, то передивилися все навкруги. Але, фірмової кепки Воробуса ніхто так і не знайшов.

Тому, така от неприємна ситуація сталася з автором блогу. Коштує подібний кептарик не багато, але цінним він був тим, що пройшов зі мною багато різноманітних подій, походів й був подарунком на 25-ть років.

Якщо хтось знайде шєпку (головне фото), то прошу повернути за нагороду. Могорич з мене – це без сумніву.

Звернутися до мене можна або через контактну форму блогу або ж написати на пошту – vorobus1@ukr.net.

А якщо ж не будете повертати, то читайте блог Воробуса й можливо саме мої розповіді колись стануть вам у пригоді.

Далі неодмінно буде… Залишайтеся з нами…

Автор статті: Vorobus.