Коли ти є заручником часу - Блог про Львів

Коли ти є заручником часу

Заручник часу

Вівторок, черговий день минув і видався він для Воробуса важкуватим. Щось ніяк не можу звикнути до зими.

Чи то так до тепла звик, чи що, але мені не те що ліньки щось робити, а й зовсім не хочеться виходити на вулицю.

Чому так? Можливо старію? Та не думаю, навпаки в своїх майже тридцять років став якимось більш врівноваженим, стараюся робити те, що мені подобається.

Головне щоб часу та можливостей мені на це все вистачало.

Із приходом холодів став частіше хворіти. Все-таки, колись загартовування давало своє. Пригадую як в грудні з друзями стрибали у водоспад Шешори і нічого. Приїздив здоровим й жодного разу не хворів.

Тепер як не день, то горло, то ніс, то знову горло. Одним словом, треба більше займатися спортом.

До речі, про нього. Напевно цього сезону, коли наш клуб почав виступати у гранд-лізі почав ще більш серйозно ставитися до справи. Ходжу на тренування, дотримуюся режиму.

Результати на лице. У лізі робив мало ляпів, але було би ідеально якби міг грати матчі на «нуль». Це правда не друга чи навіть перша ліга, тому треба звикнути. За те, зникла боязнь до команд, іменитих гравців тощо.

Навпаки, чим сильніша команда – тим краще налаштовуюся на ігри. Незадоволений лише тим, що останнім часом не граю повні матчі або ж виходжу з-під заміни. Напевно треба ще більше тренуватися й доводити людям, що я можу грати ще краще.

Тьху-тьху, травми позаду й дозволяють мені виходити на паркет. В цю неділю остання гра року, її треба вигравати, а потім, мабуть, на тижні три візьму паузу. Спробую відпочити як слід, а там і з новими силами підійти до нових матчів.

Також читайте:   Прикрий гол, травма й очікування гірських пригод

Часто читаю від наших читачів відгуки, що їм не цікаво читати про футбол, футзал та інші види спорту. На це все я можу відповісти наступним чином: пишу про те, що на даний момент роблю чи думаю про це.

Зараз я всерйоз зайнявся спортом й принаймні ще рік буду точно в ньому, а там побачимо.

Почалися свята, а з ними й п’янки. Колись міг собі дозволити випити більше, а тепер вже себе треба обмежувати. Хоча, як тут себе обмежиш якщо як не Романа, то Андрія, то Катерини, то Миколая, то Різдво й Новий рік наближається.

А ще мене сьогодні здивувала новина про те, як блогер що жив активним життям написав у соціальних мережах записку що планує покінчити з життям у горах й саме там і наклав на себе руки. Знав я цю людину візуально, але все ж – 28 років і йти на такий крок…

Сучасній молоді дійсно треба більше собою займатися, а не просиджувати в інтернеті днями й ночами.

У найближчий час у вашого автора буде багато роботи, тому не дивуйтеся якщо пости будуть з’являтися в пізню годину або й будуть дні, що їх взагалі не буде.

Насправді хочеться багато чого зробити, але буваю заручником часу. Ну, і насамкінець, почав дуже симпатизувати одній людині. Хто це? А нехай це буде секретом.

Ваш, Ігор Воробус.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*