У найближчі дні будемо підводити підсумки року по багатьох сферах діяльності. Вже традиційно будуть головні події року на блозі, в Україні, світі й не лише.

Матеріали знаходяться у стадії підготовки, а поки що розповім про те, а яким же видався футзальний рік для вашого автора.

Не секрет і на цьому я часто наголошую, що поки здоров’я та вік ще дозволяють – хочеться пограти у футзал на найвищому рівні й роблю все можливе щоб не загубитися у когорті найсильніших.

До гранд ліги я давно міряв дійти, йшов туди з самих низів, але про неї згодом, а поки що кілька слів про те, як розпочинався цей рік.

Отже, початок року для мене пройшов в другій лізі любительського футзалу Львівщини, де вдалося здобути срібні медалі першості, встановити рекорд асоціації й найголовніше – грати стабільно в основному складі.

Щоправда, вже тоді відчував болі в спині й на останню гру чемпіонату проти клубу «Бастіон-2» не вийшов, а почав лікування.

Вже зараз розумію, що з ним поспішив адже дуже хотів зіграти на кубку Чемпіонів Львова й вийшовши в старті на матч проти «Інкогніто» вже на 7-й хвилині зламав великий палець й вибув з гри приблизно на чотири місяці.

Процес відновлення був складним. Палець постійно давав про себе чути, з’явилася боязнь до м’яча й в літньому чемпіонаті я вийшов лише у шостому турі в грі проти клубу «Де Люксе».

Як же важко було тоді увійти в гру, але поступово почав звикати до гри у футзал і до кінця чемпіонату почувався вже більш-менш добре. Єдине що не вистачало – це фізичних кондицій. Приходив переважно на матчі.

Сезон у першій лізі ми завершили на 5-ому місці, хоча вважаю що могли ми зіграти й значно краще.

А от до зимового сезону ваш автор почав готуватися вже на повну. Незважаючи на відсутність офіційних поєдинків, постійно тренувався, бігав і це мало таки дати свої плоди.

Зимовий чемпіонат ми знову мали грати у першій лізі, але за відсутності команд у гранд лізі асоціація вирішила об’єднати два дивізіони. Це мене порадувало, адже давно хотів зіграти у лізі найсильніших.

Як бачите, мрії збуваються. Нам тут важко, але це краще чим грати в чемпіонаті де можуть бути прохідні суперники. Тут викладаєшся на всі 100 відсотків.

Особливих завдань у нас нема, ми просто виходимо на майданчик і намагаємося здобути позитивний для себе результат.

Все-таки, не кожного дня доводиться грати з такими командами як: «Галіо-Статус», «ЛЮ-Верест», «Імперія», «Бастіон» і так далі. Гру в Червонограді взагалі можна вважати особняком. Як ми туди їхали, як грали – це ще буду пам’ятати довго.

Подобається мені зараз те, що проблем зі здоров’ям нема, хвилювання також пропало і найголовніше, що є велике бажання виграти щось на найвищому рівні.

Автор статті: Vorobus.