Як це бути на забаві й не пити - Блог про Львів

Як це бути на забаві й не пити

Як не пити?

Як відомо, Ігор Воробус нещодавно серйозно перехворів і відтепер бережу своє здоров’я.

Як саме? Стараюся не вживати алкогольні напої, більше гуляю, їм вітаміни, не займаюся спортом.

Хоча, думаю, що це все тимчасово. В наш час сильно себе обмежувати явно не зумієш.

Цієї публікації я не планував якби не один молодий чоловік, який аж сильно вже просив написати свої враження від вчорашньої забави на якій мені вдалося побувати.

Та вже задовільню прохання файного приятеля. Але, все по-порядку.

Отже, довгих вступів робити не буду, а перейду до теми. Вчора хороший приятель святкував день народження. Само собою, шо він мене запросив. Спершу думав не йти, адже лише нещодавно вийшов з лікарні, самопочуття таке собі.

Тим не менше, на забаву вирішив піти щоб хоч трохи розвіятися та й привітати іменинника. Дійство відбувалося в одному з ресторанів нашого міста, було запрошено багато гостей, лунала жива музика, горів камін тощо.

Як в такій атмосфері не випити хоча б 50 грам спиртного? У Воробуса під час забави почалася боротьба із силою волі, адже щось навіть не пригадую коли востаннє я ходив забавлятися без горілки чи вина.

Прийшов на забаву, присутні одразу ж надали мені тост. І як ви думаєте що робив Ігор Воробус? Налив собі у стаканчик мінеральної води й почав зі всім стукатися.

Також читайте:   Люди почали масово хворіти, але на що?

Більшість не зрозуміла, що це вода. Хоча, згодом мене «спалили». Градус гостей потрохи почав підніматися і в один прекрасний момент я починав переставати розуміти деяких людей.

Що ж робити, адже ставало скучнувато. І тут прийняв рішення налягати на їжу. Наївся досхочу, адже ніхто не відволікав на тости, п’яним не був і, відповідно, не розповідав історії життя.

Одним словом, намагався звикнути до тверезого життя.

А потім всі пішли танцювати. Кажуть, що люд туди тягнеться коли вип’є. Заперечу цю тенденцію. Воробус і без спиртного досить таки непогано розважався.

Ще одна перевірка на силу волі мене очікувала ближче до завершення забави. На стіл подали шашлик, а його як, відомо, без алкоголю, їдять лише собаки.

І навіть шашлик не змусив мене вживати алкоголь. Ще досі пам’ятаю слова одного з гостей, цитую: «Ігор, ну як тобі день народження без горілки?».

Можу сказати сміливо – можна жити. Головне знайти собі компанію з ким поговорити і ходити танцювати.

Так завжди не буде…

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*