«5х5» аналізує, за рахунок чого «Енергія» вп’яте у своїй історії стала володарем Кубку України

Розіграш Кубку України сезону вже став історією. Але ще не так багато часу минуло після матчів «Фіналу чотирьох», який проходив у Запоріжжі. Тому, спогади про ці поєдинки ще живі.

Так само як і про підсумковий результат, а саме – п’ятий кубковий тріумф «Енергії». Львів’яни вкотре підтвердили статус «кубкової» команди. Але давайте розберемось, що призвело до перемоги підопічних Валерія Легчанова. Та почнемо ми, мабуть, з півфінальних поєдинків, тому що там також було, що аналізувати.

«Ураган» мав розпочинати «Фінал чотирьох» поєдинком з «АРПИ Запоріжжя». І хоча івано-франківці є представниками Екстра-ліги, та навряд чи цей статус обіцяв підопічним Максима Павленка легку прогулянку. «АРПИ Запоріжжя» проводить дуже хороший сезон у Першій лізі та має всі шанси поповнити ряди Екстра-ліги вже наступного сезону. І матчі проти «Кардинала-Рівне» це підтвердили. Але, при всій повазі до рівнян, «Ураган» – трохи інший суперник, більш високого рівня (судячи по складу). Тому, підопічним Олега Зозулі треба було зіграти так, щоб як мінімум здивувати «Ураган». А рідні трибуни Палацу спорту «Запоріжалюмінбуд» мали би допомогти запорізькій команді. Однак, виграв як раз «Ураган». І виграв переконливо та невимушено – як то кажуть, на класі. Чому так вийшло? Тут, вочевидь, є кілька причин. По-перше – це психологічний фактор. Вочевидь, над гравцями «АРПИ Запоріжжя» тяжіла відповідальність за результат. З одного боку – вони хотіли пробитись у фінал, а з іншого – нестача досвіду саме поєдинків на такому рівні завадила Почебуту та компанії вийти у фінал.

Дехто, можливо, скаже, що нещодавно «АРПИ» грав у «Фіналі восьми» Кубку України, і буде частково правий. Чому частково? Тому що той «АРПИ» представляв Донецьк, а нинішня команда з такою назвою наразі представляє Запоріжжя, і її історія тільки починається. І той фінальний етап Кубку України проводився у Харкові. Можливо, зараз все-таки десь і зіграв свою роль фактор домашнього майданчику. «Урагану» в цьому плані було трохи легше. Підопічним Максима Павленка і так психологічно було трохи легше, ніж опонентам з Запоріжжя, якщо врахувати останні звитяги. Тому, тут ми бачимо, мабуть, найголовнішу причину поразки «АРПИ Запоріжжя». Але є ще причини. Одна з них – кадрова. Одразу три гравці не змогли допомогти команді Олега Зозулі у грі з «Ураганом». У когось були дискваліфікації, у когось – травми. Тому, наставник «АРПИ Запоріжжя» вимушений був трохи корегувати склад, і у зв’язку з цим керманич запорожців вирішив побудувати гру навколо Оліщука та Почебута. Але їх зусиль було недостатньо. Так, Олег Зозуля намагався грати у дві четвірки, але здебільшого (особливо це було видно у другому таймі гри з «Ураганом») він переходив на гру в 6-7 польових. А грати такою кількістю виконавців проти такого суперника, як «Ураган», неприпустимо. Тому, для запорізької команди, якщо вона планує підвищення у класі, це буде хорошим досвідом. І немає сумнівів у тому, що Олег Зозуля вже думає над кадровим підсиленням на майбутній сезон.

Ще одна причина, чому «АРПИ» не вдалося пройти у фінал Кубку України – це деякі тактичні помилки. Найголовніша з них – запорожці давали багато простору Сімці, а всі знають, що він – один з найкращих «стовпів» у сучасному українському футзалі. І як тільки м’яч опинявся у Андрія, так «АРПИ» одразу мав проблеми в обороні. Мабуть, десь підопічні Олега Зозулі виявились не готовими до такої гри суперників. Так само можна сказати, що господарі майданчику дали багато свободи гравцям другої четвірки. І це також вплинуло на результат. Про гру з п’ятим ми казати не будемо, хоча «Ураган» там і забив два м’ячі у порожні ворота. Але у той же час нам залишається констатувати факт: якщо «АРПИ Запоріжжя» дійсно ставить собі за мету вихід до екстра-ліги, то Олегу Зозулі вже зараз треба не тільки аналізувати матчі проти команд, які представляють елітний дивізіон українського футзалу, а і над підсиленням на наступний сезон.

Другий півфінал вийшов парадоксальним у тому плані, що мало хто очікував того, що «Альтернатива» зможе нав’язати бій «Енергії». Скоріше, навпаки. Було багато думок щодо того, що «Ураган» витратить багато сил у матчі з «АРПИ Запоріжжя», а «Енергія» взагалі не матиме проблем з «Альтернативою». Але вийшло все інакше. Київська аматорська команда змогла нав’язати боротьбу чинним віце-чемпіонам України, і навіть була близькою до сенсації. Як тут не згадати столичну «Манзану», яка три роки тому саме у Львові сенсаційно здобула Кубок України? Можливо, «Альтернатива» і хотіла створити щось подібне. Але у неї був суперник, якого недарма називають справжнім кубковим бійцем. Тим не менш, підопічні Миколи Костенка не знітились і дуже вдало проявили себе, хоча перед грою була інформація про те, що є у київських гравців певний мандраж перед грою з таким суперником. Але якщо він і був, то його швидко зняв своїм голом Атаманенко. А ще «Альтернатива» багатьом запам’яталася своєю грою в обороні. Це – те, що привив своїй команді Микола Костенко. І по ходу всього розіграшу Кубку України «Альтернатива» дивувала багатьох саме грамотно побудованою грою в обороні, від якої будувалася подальша гра. Є припущення, що до такого «енергетики» були не зовсім готові. Про це навіть у інтерв’ю «5х5» казав Юрій Васильченко. І, можливо, він має рацію. Але як би там не було, а така гра від оборони стала хорошою відповіддю «Енергії» на її силовий футзал, який простежувався у грі львів’ян.

Та водночас не можна не зазначити, що така досвідчена команда, яка має у своєму складі гравців, котрі встигли пограти у збірній України, не має права у поєдинку з куди менш авторитетним суперником припускатися таких помилок, які призводили би до порушення ліміту командних фолів та призначення дабл-пенальті. І хто знає, як би склалася гра надалі, якби Атаманенко забив «десятку». Ось тут виникає ще один момент, якого не вистачило «Альтернативі», щоб пройти у фінал. Їй не вистачило не тільки досвіду таких ігор, а і холоднокровності. Все-таки, при всій повазі до Атаманенка, одна справа – забивати дабл-пенальті воротарям з чемпіонату Києва (хоча там у деяких командах грають далеко не останні в українському футзалі голкіпери), а інша – стражу воріт команди Екстра-ліги. Можливо, це і не дало можливості Вадимові зрівняти рахунок. Тим не менш, «Альтернатива» своєю грою в цьогорічному «Фіналі чотирьох» запам’яталась. І цей досвід, безумовно, допоможе киянам у матчах Всеукраїнського фіналу Аматорської футзальної ліги України, де підопічні Миколи Костенка будуть одними з фаворитів. А там, може, у наступному сезоні «Альтернатива» підсилиться та спробує перевершити своє цьогорічне досягнення.

А от тепер поговоримо про найцікавіше – про фінал Кубку України. Безумовно, він мав стати окрасою всього кубкового сезону, тим більше у ньому було «енергетичне» дербі. Але були кілька моментів, які говорили не на користь «Урагану». По-перше – це згаданий кубковий досвід «Енергії». А для «драконів» це був лише перший кубковий фінал. І хоча у складі «ураганівців» багато досвідчених гравців, та якщо ми кажемо саме про клуб, то для «Урагану» це був дебют у фіналі. Ще один «мінус» проти Кіндратіва та компанії – це той факт, що у цьому сезоні вони вже поступались «Енергії». Двічі вони зіграли з «зелено-білими» і двічі програвали, пропустивши у свої ворота п’ять м’ячів. Але була у підопічних Максима Павленка і перевага над своїм найпринциповішим суперником – івано-франківці менше сил витратили у півфінальному поєдинку з «АРПИ Запоріжжя». Але вийшло все навпаки. «Енергія» змогла забути про втому після виснажливого поєдинку з «Альтернативою», і те, як львівська команда грала у фіналі – тому підтвердження.

Перш за все, хочеться торкнутися деяких деталей, які, на думку автору цих строк, суттєво вплинули на гру «енергетиків» та взагалі на підсумковий результат. Перша деталь стосується зміни у четвірках львівської команди. Вона була одна, але яка! Валерій Легчанов, на відміну від поєдинку з «Альтернативою», випустив у стартовому квартеті Струка замість Коваля. З чим це пов’язано? Скоріше за все, Струк мав завдання персонально грати проти Сімки, щоб у першої четвірки «Урагану» не було активної гри через «стовпа». В принципі, можна сказати, що з цією задачею 4-й номер «Енергії» більш-менш впорався. А от щодо переведення до другої «ланки» Коваля, то тут ситуація склалась наступним чином. По грі було видно, що Сергій здебільшого грає так званого «першого номера», тобто – фактично він будував атаки у своїй четвірці, а вже потім Радевич, Легендзевич та Ковальчук вже мали можливість надалі творити щось попереду. До речі, хочеться зазначити, що атакувальний трикутник Радевич – Легендзевич – Ковальчук виглядав дуже непогано. Особливо це стосується Ковальчука.

До гри Радевича та Легендзевича ми вже трохи звикли, тому логічно, що вони поступово стають провідними гравцями «Енергії», і від них вже вимагають результат, який ці двоє вихованців ДЮСШ «Енергія» видають. А от Ковальчук здивував. Цей хлопець тільки на початку цього сезону долучився до основного складу «Енергії», і зараз видно, що він суттєво додав. А у трійці з Радевичем та Легендзевичем він виглядав дуже цікаво. Тому, є ймовірність того, що у наступному сезоні Віталій ще додасть – це далеко не межа для нього. Також не можна не відзначити, що таке поєднання гравців у другій четвірці «Енергії» дозволило не давати багато простору другій «ланці» «Урагану». Більше того – якщо брати двобої між другими четвірками, то «енергетична» здебільшого перегравала «ураганівську». І ще варто згадати дуже важливий момент, який теж багато в чому вплинув на долю матчу. Легчанов зробив гру своїх четвірок таким чином, щоб вони багато грали через «стовпів» – Кузя та Легендзевича відповідно. Це дозволяло тримати у напрузі захист «Урагану». А тепер згадайте, хто забивав голи у «зелено-білих». Правильно – ті ж таки Кузь та Легендзевич.

З цього робимо висновок: «Ураган» десь не очікував саме такої гри від «Енергії». І це призвело вже до третьої поразки «драконів» від «енергетиків» протягом цього сезону, якщо брати до уваги лише офіційні поєдинки. І, що цікаво, в усіх трьох матчах «Енергія» стабільно забивала «Урагану» по п’ять м’ячів. Щоправда, пропускала львівська команда у геометричній прогресії. Спочатку – один м’яч, потім – два, а тепер – три. Тобто, певна надія на покращення результативності у «драконів» є (якщо взяти до уваги саме «енергетичне» дербі).

І тепер треба звернути увагу на таку цікаву деталь. Припустимо, у чвертьфінальній стадії плей-оф, яка стартує зовсім скоро, «Енергія» та «Ураган» раптом здолають своїх суперників по цій стадії ігор на виліт («Сокіл» та «ХІТ» відповідно). А потім, згідно сітки, зустрічаються між собою у півфіналі. Звичайно, ажіотаж навколо чергових «енергетичних» дербі буде гарантований. Але, враховуючи те, що було сказано вище, є побоювання, що ці дербі можуть залишитись без інтриги, якщо зважати на зустрічі «енергії» та «Урагану» між собою. Тому, якщо така зустріч у півфіналі плей-оф таки станеться, то тут, перш за все, подумати має Максим Павленко. А саме – подумати над тим, як перетворити баланс зустрічей з «Енергією» з негативного на позитивний і не пропустити знову п’ять м’ячів.

Втім, ані «Енергія», ані «Ураган» поки що до півфіналу не вийшли. Їм поки що треба зіграти чвертьфінали. А от чи збудеться наше «передбачення» щодо «енергетичного» дербі у півфіналі плей-оф Екстра-ліги – подивимось. Поки що давайте ще раз насолодимось тим, що ми мали два класних дні, протягом яких вирішувалась доля Кубку України.

Автор статті: Terentyev.