«5х5» визначає найкращих гравців Екстра-ліги у сезоні, що завершився.

Черговий сезон в українській Екстра-лізі вже добіг кінця, тому настав час підбивати підсумки. Почнемо ми, перш за все, з гравців, які, на нашу думку, були одними з кращих у сезоні. Ми вже ознайомили любителів футзалу з версією відомого футзального блогера Ігоря Воробія, який виклав свою точку зору щодо найкращих гравців сезону. Тепер же пропонуємо Вашій увазі версію від «5х5». Ми вирішили зробити дві п’ятірки найкращих гравців, а також додали невеличкий бонус. А тепер – детальніше.

Перша п’ятірка.

Кирило Ципун («Продексім»)

Голкіпер «Продексіму» хоч і не був головною особою нинішнього фіналу, на відміну від попереднього, але все одно провів сезон на стабільно пристойному рівні. Принаймні, він фактично не давав приводів сумніватись у своїй воротарській кваліфікації. Однак, все-таки він свій внесок у друге чемпіонство «мельників» вніс. Хоча якщо ми кажемо про Ципуна, то не можемо не згадати і про Юрія Савенка, який також гідно представляв воротарську бригаду херсонської команди. З цього можна зробити висновок, що Жоао Карлос Барбоза наразі володіє дуже сильним підбором виконавців саме у воротарській лінії. Однак, ми все-таки віддаємо пальму першості Ципуну.

Андрій Федюк («Енергія»)

Без нинішнього свого капітана уявити «Енергію» наразі дуже важко. Лідер, мотор, справжній вожак львівських «енергетиків» провів дуже потужний сезон. Дуже часто його голи або рятували «Енергію» від неприємного результату, або допомагали їй здобувати перемоги. Свого часу такою «рятувальною паличкою» можна було називати Віталія Багряка, але тепер так цілком та повністю можна називати саме Андрія Федюка, який є символом нинішньої «Енергії».

Петро Шотурма («Ураган»)

Для івано-франківського «Урагану» сезон, що закінчився, навряд чи був хорошим. Однак, була у ньому одна світла пляма для «драконів». Це – Петро Шотурма. Коли він повернувся в «Ураган», то вболівальники бачили у ньому нового лідера команди. Адже у нього вже є і досвід, і відповідні задатки. Проте, всі намагання вести «драконів» за собою перекреслювали результати команди, які були вкрай негативними, адже івано-франківці цілком реально могли не потрапити у плей-оф. Однак, трохи згодом Шотурма почав виправдовувати сподівання вболівальників: забивав, віддавав передачі, брав гру на себе, вів партнерів за собою. А його пік форми припав на Євро-2018. Не дивно, що його потім включили до символічної збірної чемпіонату Європи. А вже потім, так би мовити, граючи на куражі, Шотурма все-таки допоміг рідній команді вийти до чвертьфіналу плей-оф Екстра-ліги. І він реально міг би вивести «драконів» до півфіналу, якби у них було побільше фарту в матчах з «ХІТом».

Олександр Педяш («Сокіл» / «ХІТ»)

Цього сезону Педяша цілком реально можна вважати головною зіркою чемпіонату. Він почав зазіхати на цей статус ще у минулому сезоні. А в цьому вже підтвердив його. Тому, і не дивно, що Сашко згодом отримав виклик до національної збірної України та зіграв на Євро-2018, де навіть відзначився голом. Не будемо зараз згадувати те, як Педяш перейшов з «Сокола» у «ХІТ». Але скажемо, що у київській команді він не загубився, хоча цього було замало, щоб здобути бодай би бронзовий комплект нагород. Однак, є велика перспектива в тому, що у наступному сезоні Педяш, якщо гратиме на такому же стабільно високому рівні, цілком реально зможе привести «кабельників» до омріяних медалей.

Фумаса («Продексім»)

Цього бразильця зайвий раз представляти не треба. Ті, хто пам’ятають виступи «Фуми» у «Шахтарі» та «Єнакієвця», дуже добре пам’ятають можливості цього «стовпа». А ті, хто не знав – міг пересвідчитись у матчах Фумаси за «Продексім». Особливо у плей-оф, коли «Фума» забив кілька важливих м’ячів, які дозволяли «мельникам» проходити своїх суперників, а потім і допомогли здобути чемпіонство.

Друга п’ятірка.

Андрій Мельник («Титан»)

Досвідчений воротар та капітан «Титану» – це зайве підтвердження того, що голкіпер – це половина команди. Це можна зайвий раз підтвердити, якщо згадати весь сезон «титанів». Через травми Мельника та Тимощука покровцям довелося дозаявити досвідченого Чічікала та молодого Пучку. Однак, після повернення Мельника «титани» заграли більш спокійно та впевнено. Безумовно, надійна гра Андрія, яка іноді межувала з ризиком отримати нове ушкодження, стала одним з головних чинників того, що «Титан» зміг дійти до півфіналу, а потім і виграв бронзові медалі. І, мабуть, у наступному сезоні уявити ворота покровської команди без цього кіпера буде важко.

В’ячеслав Кожемяка («Титан»)

Якщо взяти до купи всі матчі, які Слава провів у складі «Титану» в цьому сезоні, то випливає одна цікава деталь: візуально він є одним з провідних гравців своєї команди за обсягом зробленої чорнової роботи. І це робить його одним з важливих гравців для покровської команди, яка, як відомо, хоч і не є грандом, проте завжди полюбляє попсувати настрій авторитетам. А для того, щоб боротися з грізними суперниками, потрібні гравці, які здатні викладатись на повну та виконувати великий обсяг чорнової роботи. І Кожемяка – саме такий гравець. Тому, в цьому плані його внесок у здобуття «Титаном» бронзових медалей важко переоцінити.

Роніньо («Продексім»)

Ще один бразилець, якому дуже знайомий наш чемпіонат. Гравець, який однаково майстерно може зіграти як індивідуально, так і на команду. Якщо, наприклад, у нього не йде гра, то він завжди радий віддати комусь гольовий пас. Він видав дуже потужну другу частину регулярного чемпіонату, а також був помітною фігурою у плей-оф. Тому, і не дивно, що саме він став автором голу, який практично вирішив долю чемпіонства на користь херсонських «мельників».

Віталій Танський («Енергія»)

Разом з Андрієм Федюком та Тарасом Кузем став лідером «Енергії» у цьому сезоні. Як тут не згадати слова Валерія Легчанова, які він сказав, коли Танський прийшов у «Енергію»: «Цей гравець однозначно нам допоможе». І він дійсно допоміг. Про це свідчать і його голи, деякі з них були важливими та переможними. Танський додав «Енергії» потужності, особливо це стосується першої четвірки. А якщо згадати його лідерські якості, то давайте згадаємо, яким лідером він був у «Кардиналі». І водночас він дуже добре доповнює своєю грою Кузя та Федюка. І це дозволяє нам казати про «Енергію» не як про команду якогось одного гравця, а про команду лідерів, серед яких є і Танський.

Віталій Радевич («Енергія»)

Поступово цей гравець, який у минулому сезоні став найкращим молодим футзалістом Екстра-ліги, набирає «ваги» в плані авторитету в команді. Без нього вже складно уявити львівську команду. Перед початком сезону були розмови про те, що після того, як стан «зелено-білих» залишили брати Грицини та Роман Кордоба, деякі експерти (і автор цього матеріалу був серед них) сходились у думці, що Радевич, разом з Легендзевичем, має стати новим лідером «енергетиків». Однак, сезон показав, що справжніми лідерами галицької команди були згадані вище Андрій Федюк, Віталій Танський, а також Тарас Кузь. Тим не менш, і Радевич теж частенько в різних матчах казав своє вагоме слово. Він, разом з Легендзевичем, вів гру «молодіжної» четвірки «Енергії», та і у сполученнях з досвідченими партнерами часто брав гру на себе та вів команду за собою. На жаль, цього не вистачило, щоб перемогти «Продексім» у фіналі, але якщо Віталій продовжуватиме рухатись у відповідному напрямку, то у перспективі ми отримаємо гравця, навколо якого «Енергія» вже через кілька років будуватиме свою гру.

Відкриття чемпіонату

Руслан Остапчук («Епіцентр К Авангард») та Віталій Ковальчук («Енергія»). Ми спеціально вирішили в цій категорії відзначити двох гравців, адже вони на це дійсно заслуговують.

Руслан Остапчук по ходу сезону постійно прогресував і якось непомітно став лідером одеських «будівельників», хоча перед початком сезону «ставка на лідерство» в одеській команді була розрахована на інших гравців (тут одразу скажемо, що мова йде не про досвідченого Олега Мірошника, який своїм досвідом серйозно допоміг одеситам, а про інших гравців, які цілком реально мали стати лідерами команди). Але Остапчук своєю наполегливістю та бажанням, а також лідерськими якостями змусив говорити про себе інші команди Екстра-ліги. І якщо Руслан не знизить вимоги до себе, то вже у наступному сезоні він цілком реально зможе піти на підвищення.

Що стосується Віталія Ковальчука, то цей гравець поступово підводився Валерієм Легчановим до основного складу «Енергії». Спочатку Віталій почав заявляти про себе у складі «Енергії-2-ЛЮ-Альтернативи». А вже по ходу сезону він вже поступово почав залучатись до основного складу «зелено-білих». Тут варто відзначити те, як Валерій Легчанов відчув, з ким Ковальчуку краще грати в одній четвірці. І в результаті перед нашими очима з’явилась «молодіжна» четвірка «Енергії»: Радевич, Легендзевич, Ковальчук, Гасюк. Результати не змусили себе довго чекати. Ковальчук дуже органічно вписався в цю «ланку», а наочно це можна було побачити під час «Фіналу чотирьох» Кубку України, який проходив у Запоріжжі. Там «молодіжний» квартет показав себе у всій красі. Звичайно, молодим гравцям властива нестабільність, і Ковальчука, можливо, десь не вистачило на вирішальну частину сезону. Однак, в «Енергії» вірять у перспективу подальшого зростання цього гравця. Тому, наступний сезон буде для нього в чомусь визначальним.

5 x 5

Автор статті: Terentyev.