Пише і не показує Воробус. Сьогодні надворі 31 грудня, а це означає, що вже незабаром настане Новий, 2019 рік.
Читачі блогу, ловіть чергову порцію філософії. Люблю ж я її писати. До речі, не знаю чи буду писати подібне у Новому році. Можливо знову повернуся до формату простих постів на ту чи іншу тематику.
Подумаю… Це буде потім, а поки що ж проте, що у мене на думці.
Отже, 29 грудня був для Воробуса важким днем. По-перше, субота була робочою й довелося йти на роботу. По-друге, відіграв черговий поєдинок у рамках Другої ліги Львова з футзалу за команду «Львів Юнайтед». Сказати що зіграв ідеально – це нічого не сказати. Загалом своєю грою задоволений, але могло бути й краще.
Можливо вплинуло на мене харчове отруєння. Перед гроб почувався кепсько, але десь завдяки силі волі зумів таки зіграти повний матч.
До речі, через пост хочеться подякувати одній прекрасній людині, яка перед матчами бажає мені лише перемоги. Як кажуть, мотивує гарними словами.
Після своєї гри поїхав одразу ж на поєдинки фіналу чотирьох, де наша команда «Галицька здоба» згодом здобула титул абсолютного чемпіона Львівської області. Само собою, що після футбольних матчів був організований банкет.
Якщо чесно, то не пригадую коли востаннє був на таких забавах. Жива музика, конкурси, чудова атмосфера. Висловлюю подяку за свято Роману Палідовичу.
Для себе зрозумів, що я трохи вар’ят. Чому? Люблю повеселитися, особливо танцювати, але ж треба й мати стримання. А то мене як понесло, то зупинився аж над рано. Люблю танцювати й що з цим робити?
Зараз сиджу як вичавлений лимон, а незабаром Новий рік, який буду святкувати у колі сім’ї. Рідним також треба присвятити час.
Щодо року, який минає, то він був для мене класним. Фактично все що планував, вдалося втілити в життя. Стосується це у першу чергу подорожей. Відвідав багато країн, був у горах, містах не лише за кордоном, а й в Україні.
Почав дружити з хорошими людьми, про яких ще пів року назад навіть і не мріяв. Не знаю, як ця дружба буде розвиватися й на далі, але я радий знати цих людей.
Які плани на 2019 рік?
Планів нема. Недаремно ж кажуть, що якщо хочете розсмішити Бога, то розкажіть йому за свої плани. Буду дивитися по ситуації що буде і як. Наперед не забігатиму. Відомо лише одне, планую й на далі подорожувати.
І ще, зробив для себе висновки як треба себе поводити у майбутньому аби люди тебе не кидали.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар