Життя триває як і тривалі вихідні, тому вже зараз чергова порція філософії від Воробуса.

Чим живу, про що думаю? Про це та не тільки читайте далі.

Отже, перш за все у суботу після паузи у два тижні відновилися змагання у футзальному чемпіонаті міста Лева. Команда, за яку виступає ваш автор «Львів Юнайтед», грала проти міцного середнячка «Інкогніто».

Нехай для наших читачів це не буде новиною, але ще жодного разу мені не вдавалося перемагати цю команду. Постійно були поразки або ж нічиї.

Вже після гри можу казати, що своєю грою та грою команди залишився задоволеним. Навіть не пригадую коли востаннє так грали грамотно, без паніки. Особисто я перед грою почувався не дуже, адже вже декілька днів хворію. У першому таймі пропустив курйозний гол, але згодом зібрався. Щоправда, вже у другій 20-ти хвилинці відчував серйозну втому.

Найголовніше, що вдалося перемогти. Як кажуть, крокуємо далі.

Поїздка у Вінницю

Вчора їздив у місто в центральній частині України з футзальним клубом «Галицька здоба». Звичайно, що перед грою прогулявся містом, попив місцевого пива, зробив фото. Ніколи не бував у Вінниці.

Перші враження, які склалися від цього міста – жити можна, але над благоустрієм тут ще треба працювати й працювати. Транспорт тут розвинений на високому рівні, а ось все решта бажає бути кращим. Про це ще на днях поговоримо.

Пісню, яка мені не дає спокою

Фантастична жінка мене й далі переслідує. Приїхав у Вінницю, зайшов у бар попити кави й там ця пісня. Прийшов на місцевий ярмарок і знову фантастична жінка.

Навіть більше скажу. Їхав у поїзді, заспав і сниться мені фантастична жінка. Що ж це за така жінка мені спокою не дає? Хтось думає про мене чи що?

Українські потяги

Не знаю як там хто, а у плацкартному вагоні більше ніколи не поїду. Реально дивлюся на цих всіх людей і розумію, що ми деградуємо разом із залізницею. Не можу собі уявити щоб я зайшов у чеський потяг, а там був такий перегар, що неможливо й сидіти, не те що спати.

Укрзалізниця у цьому плані відзначається й не один раз. Потяг Львів – Маріуполь цьому підтвердження.

Аферисти

Ну, і як не згадати наших людей. Кажуть мені що треба довіряти людям, а я не можу. Чому? Бо знову потрапляю на людей, які думають лише як тебе використати й рівень їхньої неадекватності зашкалює.

Автор статті: Vorobus.