Черговий робочий тиждень розпочався й сьогодні не буду обтяжувати наших читачів проблемами. І так нудить від цього всього. Думаю що краще таки поговорити за відпочинок.

Вчора ваш автор вирішив не сидіти вдома, а спонтанно відгукнувся на пропозицію хорошого приятеля Володимира з’їздити за маршрутом Львів – Гошівський монастир-скелі Довбуша- Моршин-Львів.

А чому б і ні? Погода цьому сприяла, для подорожі вибрали автомобіль, хоча можу їхати й на фірі, та й, у згадуваних вище місцях, якщо і бував, то дуже давно. Мова в першу чергу йде за скелі Довбуша в урочищі Бубнище.

Бував тут ще за часів Гороха, а точніше ще у початкових класах школи. Тому, їдучи вчора на скелі Довбуша, багато чого не пам’ятав. Настільки давно це було.

Отже, перше що хочу повідомити, що йти на скелі Довбуша пішки – це щось не реальне. У Болехові біля церкви є поворот до цього місця. Йти туди близько 13-15-ти кілометрів. Ми їхали довго й нудно, а ось пішки я собі уявляю. Хоча, враховуючи факт, що колись за день я міг здолати 30-ть кілометрів, 14 – це квіточки.

Їхали ми довго, стан дороги – задовільний. Є ділянки де нема ям, а є такі, що неможливо переїхати. По дорозі ми зустрічали прекрасні галявини. Поставив собі за мету колись сюди приїхати з наметами й організувати класний похід.

Він буде потім, а поки що ми доїхали до шлагбауму. На так званому КПП збирають гроші за в’їзд транспорту. З людей, наскільки я зрозумів, грошей не беруть.

Дорога стала дуже поганою. На автомобілі можна їхати, але важко. Найкраще підійде мотоцикл, бус або ж джип. Ще якихось кілька кілометрів і ми на місці.

Що кидається в очі, так це гарно облаштовані колиби для посиденьок та урни для сміття. Ну, хоча б щось. Хоча, люди самі повинні розуміти, що сміття не треба залишати, а забирати з собою.

Розсмішила мене пані з конем. Ну, ок, покататися на тварині – це ще можна брати плату, але за фото? Сміх та й годі. Сказав це їй, вона засоромилася й більше такого не говорила. Це ж не часи орлів, які кидали на спину.

Скелі

Про них окрема історія. Воробус був би не Воробус якби не поліз вверх. Є дві категорії скель: на які можна залізти без проблем і на які треба дертися.

І на перші, і на другі ваш автор виліз. Хоча, радив би нашим читачам, які колись будуть на скелях Довбуша, бути максимально обережними. Це вам не коники з одного матеріалу ліпити. Якщо, особливо, дощ, то лізти явно не треба.

Людей побільшало… Одні приїздять, другі їдуть геть. Класно тут заночувати, але є часу то у мене було. Максимум що ми зробили, так це посмажили сардельки та запарили чай.

Треба було повертатися додому. Копійку не було де кидати. Я її просто залишив на вершині щоб повернутись? Обов’язково приїду на скелі Довбуша ще.

Більше фото зі скель Довбуша можна переглянути тут.

Автор статті: Vorobus.