Дощ, дощ, дощ, але це не завада, щоб Ігор Воробус видав у світ нову публікацію. А буде вона на тему виїзду за кордон.
Не є секретом те, що багато наших співвітчизників у пошуках кращого життя покидає терени України.
Чи поїхав би жити за кордон Ігор Воробус? Звичайно, у житті все можливе й зарікатися не буду, але на даний момент я б цього не робив. Чому?
По-перше, я не уявляю собі життя без своїх рідних, друзів. Поїду я, скажімо, у Португалію і що? Перші пів року потішуся, а далі на мене очікуватимуть реалії життя.
Добре, якщо в Україні можна повернутися з одного міста в інше, а там що?
Все-таки, у нашій країні є дорогі мені люди і я собі не уявляю життя без них.
По-друге, я добре розумію що на мене, особливо, ніхто не чекає.
Так, можна поїхати на заробітки на пів року чи рік, але не на все життя. Був вже у мене один друг, який поїхав на полуницю й вже більше його нема.
По-третє, мовний бар’єр.
Одна справа «океяти» тут, а інша там. Я слабо розумію поляків, а що було би зі мною в Іспанії?
По-четверте, а хто тут буде?
Якщо всі виїдуть, то хто залишиться в Україні. Якщо добре вчитися та розвиватися, то і тут можна нормально заробляти. Є багато компаній, які активно розвиваються. Лише треба бажання аби працювати.
Одразу ж живий приклад. Був у мене друг, який поїхав на заробітки, по приїзді порадували достойною зарплатою. Але, ж він не знав що він там буде робити. Не повірите, чистив рибу, а більша половина зарплати йшла на забезпечення житла, їжі й так далі.
Не для того я вчився тут аби їхати чистити рибу.
Проте, все-таки, найголовнішим у питанні виїзду за кордон є люди. Так, є багато поганих, противних людей, але є ж і нормальні без яких я б просто помер зі скуки.
За межі нашої країни я можу поїхати погуляти, подивитися як живуть інші народи чи просто попити пива, але жити я буду поки що тут.
Матеріальні цінності – це не найголовніше.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар