Ми нещодавно повернулись з подорожі Індією. Хочемо поділитись із вами лайфхаками і порадами стосовно мандрівок Індією. Відразу скажу, що були з хлопцем у трьох містах: Бхубанешварі, Колькаті і Джайпурі. Тому всі спостереження взяті із цих міст, але дещо підходить й іншим регіонам країни.

ВІЗА

Візу в Індію отримати доволі просто. Заходите на спеціалізований сайт, заповнюєте анкету, оплачуєте 77 доларів і скоріш за все вже через день, або максимум через 4, ви отримаєте на пошту лист із візою, яку треба видрукувати і взяти із собою. Потім по прибутті у аеропорт із візою потрібно підійти до відповідних стійок і вам поставлять візу у ваш паспорт.

ЩО ВЗЯТИ?

Відразу скажу, щеплення не робили і нічого страшного у цьому немає. Якщо ви не збираєтесь лізти у джунглі чи ще кудись. Щодо медикаментів, тут також все можна купити. Єдине, що пораджу, якщо їдете в зимовий період, то варто прихопити теплі речі, можна навіть шапку, адже ночі, дуже холодні, до 5 градусів тепла.

ТРАНСПОРТ

ЛІТАК – оскільки країна доволі велика, пересування авіатранспортом дуже поширене. Є більше 5 місцевих авіакомпаній. Ми користувались компанією IndiGo. Переважно ці всі компанії-лоукости. Квитки можна знайти від 30 доларів (можливо і менше). За день до відльоту можна купити квиток за 80 доларів. Зверніть увагу, що в Індії перед чек-іном на літак, у вас попросять платіжну картку, або фотографію, якою ви оплачували білет. Тому краще її взяти із собою.

АВТОБУС – мережа автобусних перевезень також дуже розвинена. Є автобуси Sleeper, із поличками, щоб спати замість крісел. Дуже вигідно для дальніх переїздів. Автобуси – це не дуже швидкий вид транспорту. Так 250 км можна долати приблизно 6 годин. Це все через корки в містах, корки перед початком хайвеїв та обмеження швидкості навіть до 50 км на годину за містами. У всіх автобусах чи то міжміських чи міських є водій та так званий «закликала», який рекламує маршрут, переважно так голосно, що у вухах дзеленчить.

ПОТЯГ – також дуже розвинений вид перевезень. Але тут не все так просто, як із автобусами. Індійська залізниця перенасичена пасажирами. На дальні відстані квитки беруть за 3 місяці до відправлення і це цілком нормально. Ми взяли квитки за 6 днів до відправлення, що думали.

Доволі тривалий термін. Як виявилось квитків немає, але із нас все рівно взяли гроші і поставили у чергу. Опинились ми 18-ми і 19-ми у черзі на квиток. За чергою, яка просувається можна було спостерігати у мобільному додатку IndianRail. Кожного дня ми просувались на кілька місць. І все-таки отримали своє місце, але одне!!! Одну поличку в плацкарті на двох, ось такі казуси виходять, як не знаєш всіх нюансів індійської залізниці.

Щодо самих поїздів, то дуже схожі на наші. У поїздах також є кілька класів. Найнижчий – Sleeper, він без кондиціонера, далі йде третій клас із кондиціонером, в ньому, як і у Sleeper по три поверхи поличок, а не по два, як у нас. Також привикніть, що в поїздах двері вхідні не закривають, тому можете собі їхати у відкритих дверях і спостерігати за природою та цікавими місцями.

Більше фото ТУТ.

Далі буде..

Автор статті: Sofi.