Про дебют у нових командах, лижі та нові подорожі

Benteler

Черговий день настав, середина робочого тижня, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими філософськими думками від автора блогу. Пора би вже, а то мені вже пишуть люди чому нічого нема про життя Ігоря Воробуса.

На цьому ж ресурсі і на таку тему теж розповідається.

Отже, чим живе зараз Ігор Воробус?

Якщо чесно, то на даний момент у мене штиль перед бурею, свого роду перезавантаження. Перезавантаження перед новими подіями, враженнями. Попереду ж зима, новий сезон катання на лижах і, звісно, що виїздів як у гори, так і з футболом.

Думав, що вже цієї зими не буду грати у футбол на різноманітних турнірах, але це лише я так думав. Є така людина у футзалі як Сергій Тригубець, саме він мене вмовив виступати в одній із бізнес-ліг міста Львова за команду «Benteler». У колективу амбітні завдання: як мінімум потрапити у призери, максимум – чемпіон.

У прем’єрному турі «сині» грали з командою, яку тренує Євген Москвін «Advoca Team» і поступилися – 1:2. Ваш автор з’явився на паркеті палацу спорту «Галичина» у другому таймі й залишився «сухим». Є надія, що у майбутніх матчах я знову гратиму, хоча конкуренція у команді велика.

Ще один дебют відбувся у мене в суботу, відбувся він спонтанно у Другій лізі футзалу Львова за команду «Story». В один момент до мене зателефонував хороший знайомий, попросив зіграти за цю команду, адже на гру не назбирувалося людей і я зіграв. Нічого путнього у нас не вийшло, більш-менш достойно виглядали лише у 1 таймі.

Опісля посипалися і програли – 2:12. Мабуть, одна з найбільших моїх поразок у кар’єрі. Хоча, все по ділу. Більшість наших гравців лише вчиться грати у футзал.

Нові подорожі

Відкрию маленький секрет. Вже наступного тижня на мене очікує цікавий виїзд в країну, де не так часто бувають наші громадяни. Хоча, чому не часто? Може й бувають, але вона є не такою популярною як Туреччина, Чорногорія чи та ж Чехія. Куди саме поїду відкривати всіх секретів не буду, але має бути цікаво.

А ще дуже хочу з’їздити в гори, гори – зимові, а може й літні. Посидіти біля вогню, поспати у хатинці лісника, можливо ще й знайти грибочків, та й, зрештою, подихати чистим карпатським повітрям.

Не знаю чи вдасться вирватися куди-небудь через напружений графік, але все в житті можливо.

Читайте Воробуса, будуть нові пости. Дочекайтеся...



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*