У наступному пості будемо говорити про поїздку у дуже цікаву країну – Білорусію.

Коли лише планував туди їхати, то мені багато хто говорив щоб я був обережним, там небезпечно й так далі. Аж було в деяких моментах не по собі.

Вже зараз, по приїзді з сусідньої до України країни можу сказати, що все нічого небезпечного там нема. Навпаки, я би сказав достатньо таки цивілізовано.

Пройдемося по пунктах:

1. Дороги.

Більш-менш у нормальному стані. Принаймні з місця, де ми перетнули кордон (Ковель) вони нормальні. Ну, не ахти, але жити можна. У Білорусії є багато платних доріг. Не знаю як там для місцевого населення, а іноземцям треба купити так звану «вінетку». Її приклеюєш на лобове скло і саме з неї зчитує інформацію про ваш транспортний засіб коли ви їдете платною дорогою.

2. Затори.

Якщо порівнювати їх з Києвом та Львовом, то це небо і земля. Особисто я був у столиці Мінську, їздив на автомобілі в час пік і не жодного разу ми не стояли у заторах. Чому так? Вулиці там широкі, є багато світлофорів та й, зрештою, смуг для їзди.

3. Продукти.

Є у вашого автора традиція в якій країні я б не був, завжди купувати щось місцеве. Само собою я зайшов у місцеві супермаркети і глянув на місцеву продукцію. Що можу сказати? Реально дуже багато є місцевих виробників і по мінімуму із-за кордону. Імпортна продукція є, але її дійсно мало.

4. Безкоштовні туалети.

Ніхто у вас не просить дати гривню, п’єть гривень чи п’ятдесєт купійок. Реально, якщо так подумати і це правильно. Це дозволяє відбити у людей бажання ходити в кущі, за будинки тощо. Навіть у провінційному Бресті також бачив безкоштовні вбиральні.

5. Спортивні зали.

Був у залі «Уручьє» і залишився задоволеним від перебування в цьому залі. Мене реально здивував той факт, що у верхньому одязі заходити у зал не можна. Працює гардероб, ресторан, є три ігрові зали. Дасть Бог поїду сюди ще у квітні, то подивлюся на іншу арену, саме ту, де грає місцевий хокейний клуб.

6. Розуміння української.

У цьому питані співвідношення 60 «за» і 40 «проти». Нашу мову більше розуміють чим ні. Хоча, був випадок, коли я запитав білоруса українською, а він мені почав відповідати англійською.

7. Про політику там не говорять.

Це факт, який я не можу заперечити. Якщо в Україні про президента, уряд, депутатів говорять всі кому не лінь, в Білорусії ця тема закрита. Навіть послухати їхні новини по радіо. За місцеву владу там не почуєш.

8. Інтернет.

Є, але треба реєструватися, але завдяки мобільному телефону. Тобто ти вводиш свій номер, приходить смс-сповіщення і після цього людина отримує доступ до того ж WI-FI.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.