Кобе Брайанта можна звинувачувати у багатьох речах.

Наприклад, у тому, що він подекуди був егоїстом на майданчику. Або ж у його спробах бути схожим на Джордана. Звичайно, багато негативу було вилито на Кобе, коли він посварився з Шакілом О’Нілом, внаслідок чого Шак пішов з «Лейкерз», хоча ця зв’язка реально могла би здобути ще кілька титулів для «Озерних». Але потім Кобе вирішив довести, що він може чогось досягати і без Шака.

Так, він здобув дві «гайки» та два титули MVP фінальної серії. Однак, не полишає відчуття того, що якби Шак залишився, то, можливо, «Лейкерз» вдалося би перегнати «Бостон» за кількістю здобутих чемпіонств. Проте, ми пам’ятаємо і те, як у 2007 році Шак і Кобе помирилися. Це сталося під час Зіркового уїк-енду, який проходив у Лас-Вегасі. Потім Шак був присутній на останньому матчі КБ24 у кар’єрі (проти «Юти»), а також на вшануванні Кобе, коли «Лейкерз» вивели з обігу два номери, під якими грав Брайант – 8 та 24.

До речі, про номер. Кобе, який мав бажання перевершити всі рекорди Джордана, не взяв собі одразу 24-й номер, під яким почав з’являтись вже наприкінці своєї кар’єри. Цей номер був натяком на те, що Брайант – наступний після Джордана. Коли Кобе прийшов у «Лейкерз», то під 24-м номером грав Джордж Маклауд. Також КБ не брав 23-й номер. Деякий час під цим номером у складі «Лейкерз» грав Седрік Себальйос. Тепер під ним грає ЛеБрон Джеймс. А Кобе взяв собі «вісімку» – номер, під яким, мабуть, проходив справжній зоряний час «Чорної Мамби».

Але неможливо не відзначити його максималізм. Про це красномовно свідчить його останній поєдинок у кар’єрі проти «Юти», коли «Озерні» на своєму паркеті незадовго до кінця гри програвали «Джазменам». Однак, Кобе здобув дев’ять очок поспіль, завдяки чому «ЛАЛ» не тільки здійснили «камбек», а і виграли ту гру. У тій зустрічі КБ набрав 60 очок. Але, безумовно, всі запам’ятають його бенефіс у матчі проти «Торонто». Тоді Кобе реально міг замахнутись на легендарний результат Уїлта Чемберлена, проте набрав 81 очко, встановивши другий показник результативності в одному матчі НБА за всю історію. І це, звичайно, теж є великим внеском КБ у гру, якій він віддавав своє життя.

Неможливо також не згадати про 13-річну доньку Кобе Брайанта, Джіанну, яка теж загинула зі своїм батьком у авіатрощі. Кобе часто водив її на баскетбол, і вона встигла подружитися з багатьма зірками НБА. Одного разу фани «Лейкерз», побачивши Кобе з Джіанною, сказали, що Кобе потрібен син, щоб хтось зміг продовжити справу батька та підтримати його спадок у баскетболі.

На що Джіанна відповіла: «Для цього є я». І дійсно – Джіанна серйозно захоплювалась баскетболом та грала у команді Академії Кобе Брайанта. За місяць до смерті Кобе запатентував прізвисько «Мамбасіта» для своєї доньки. Можливо, десь років через п’ять Джіанна вийшла би на драфт ВНБА. І щось у мене не виникає сумнівів у тому, що головним претендентом на те, щоб забрати Джіанну до себе, був би «Лос-Анджелес Спаркс». І це виглядало би логічно не тільки з огляду на те, що Джіанна грала би фактично вдома. Просто «Спаркс» все одно буде потрібна зірка такого ж калібру, як Ліза Леслі або Кендіс Паркер. Проте, на жаль, цього вже не буде…

«Герої приходять та йдуть, а легенди залишаються назавжди» – колись такі слова сказав Кобе Брайант. Він став легендою ще за життя. І залишиться легендою назавжди навіть після своєї смерті. Mamba not out. Mamba for life.

Автор статті: Terentyev.