Що таке щастя?

Що таке щастя?

Що таке щастя? Над цим питанням, певне, замислювалась кожна людина.

Кілька років тому я була впевнена, що щастя – річ суто суб’єктивна і залежить від життєвих пріоритетів. Всі його хочуть і для кожного воно своє, неповторне: людина, для якої головною в житті є сім’я, відчуває себе щасливою, коли бачить радісну і щиру усмішку своєї дитини; той, хто прагне фінансової незалежності – коли подолав чергову сходинку на шляху до неї… Ще в дитинстві – воно одне, а пізніше, мабуть, змінюється. Це може бути одна мрія, а може – сукупність цілей, які потрібно досягти.

Зараз я виділила для себе одне, те, що є спільного в будь-яких повністю щасливих особах. Це завжди лежало на поверхні, тільки зараз люди надто заклопотані буденними проблемами, що не помічають головного. Для того, щоб повністю відчути його, потрібна гармонія. Адже справжнє щастя – не обов'язково вибух емоцій і шквал почуттів. Думаю, воно більше схоже на тихий, розмірний океан. Тобто тоді, коли людина почуває себе щасливою не уривками, а цілісно, кожен день, кожну хвилину свого буття…

Щастя – насамперед гармонія із своєю совістю. Коли ти знаєш, що можеш без страху відповісти за всі свої вчинки, слова і думки, коли ти можеш сказати про це – це щастя.

Думаю, вчення буддизму щодо щастя в більшості справедливе – якщо людина відчуває щастя – їй більше нічого не потрібно. Не думаю, що це означає огородити себе від усіх прагнень. Думаю, що щастя – не статичне. Його потрібно постійно підтримувати, бо навіть найбільше багаття не може горіти вічно. Людина не повинна бути грибом – просто жити (їсти, дихати, спати) і нічого не робити. У нас мають бути якісь цілі. Тим більше, що коли ми щасливі, все вдається краще і легше. Ми завжди повинні хотіти стати кращими, хотіти щось змінити на краще не тільки у своєму житті, а й у житті близьких. Адже щастя відчуває той, хто знає, що ще більшу насолоду можна отримати коли віддаєш, а не береш, коли відчуваєш, що ти комусь потрібен. І треба завжди цінувати ці моменти щастя, намагатися подовжувати, знову створювати, підтримувати їх і не відпускати.

Багато напевне думок виникало: "Як досягти цього щастя? Який же його рецепт?". Думаю, що цей "рецепт" містить лише один інгредієнт – почуття міри. Нажаль, прагнення до чогось кращого в людському розумінні є "палкою з двома кінцями" і часто приводить до крайнощів. Нажаль, ми часто не спроможні вчасно зупинитись. Тому я вважаю, що перше, до чого повинен прагнути кожен насамперед – гармонія. І, гадаю, кожен зможе цього досягти, якщо захоче, бо, як відомо, "Кожен сам коваль свого щастя".

Я щиро вірю, що саме міра є ключем до щастя кожного і навіть світу в цілому. Але всі ми різні, і воно взагалі – поняття суб'єктивне. Тому я пишу так, як це відчуваю особисто я.

Впевнена, що кожна повноцінна особа повинна задуматись: що означає щастя для неї, бо, можливо, тоді вона ніколи й не побачить і не відчує його на смак.

А лише щасливий може знати точно, що таке щастя, так само, як тільки закоханий може сказати, що таке кохання.

Це те, що я думаю, а висновки для себе кожен має зробити сам.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*