“Я тобі не вірю”, “ти жалюгідний”, “ти лайно”, “коли ж ти здохнеш?”, “чи не пішов би ти…?”, – ці фрази та багато інших,іноді, хочеться сказати прямо в лице, але як правило всі вони залишаються тільки в нашій голові. Факт того що ці фрази є не сказаними дуже часто залишає нас в програшній позиції, як в конфлікті, так просто у відносинах з іншими людьми.

Це звичайно не весело, і дуже часто сам факт “замовчування” своєї критичної думки робить нам більше шкоди, ніж варіант озвучення своєї позиції.

І я тут задумався, а чому ми так часто нічого не кажемо у відповідь, а просто мовчимо ковтаючи “комок в горлі”?

Я знаю що зараз частина тих хто читає це “інформаційне лайно” буде обурюватись і думати щось подібно до цього: -”стриманість показує нашу культуру, і допомагає нам виглядати зі сторони кращими за ту людину з якою відбувся конфлікт”.

Хотілось би гарно відповісти на подібну до такої думку, але ні, до сраки.

Я не погоджуюсь, іноді така стриманість показує звичайну слабкість. Плюс, думки про те що ти мав можливість відповісти і поставити недорозвинену особистість на місце, але не зробив цього, часто гризе з середини ще більше пригнічуючи нас.

А воно вам треба, особисто мені ні, якось набридло.

Так я погоджуюсь, що іноді прямо в лоб говорити якісь образи є не логічно, іншими словами це може бути щось подібне на самознищення у певній сфері,але на щастя є багато вишуканих способів приниження з безпечної відстані, так сказати “без рук”.
Але поки мова йде про випадки де доречно застосовувати словесний “удар в лице”.

Колись я писав про те що наш дух є нашою зброєю, так от критична відвертість це ще одна якісна зброя в нашому житті. Але як і кожна інша зброя, вона потребує умілого використання. Якщо махати цією зброєю на право і наліво, то це заздалегідь провальна стратегія, натомість краще дочекатись правильного моменту і вже тоді завдати удару. Це буде логічно і правильно, саме так – правильно.

Наприклад, я відчуваю що персона не є важливим персонажем в моєму житті, а тільки створює мені дискомфорт своїм існуванням, то чому ж не сказати їй декілька “люб’язних слів”. Це не тільки вивільнить з мене негатив отриманий, а ще зведе до мінімуму мій контакт з джерелом негативу.

Це ж чудово. Менше мороки на свою голову. На веду реальний приклад з свого життя. Є одна людина досить буде того, якщо скажу що я знаю її, вона знає мене. Як так то я майже нічого про неї не знаю, просто регулярно бачу її.

Ось в певний момент тип її поведінки мене почав дуже сильно бісити. Я постійно себе стримував і нічого їй не казав, і це було даремно. Але в певний момент, я просто зробив аналіз ситуації та побачив що існування цієї персони не має для мене ніякого значення.

Тому я дочекався ще однієї тупої дії з її сторони і гарно застосував критичну відвертість. Це спрацювало, так був побічний ефект, вона образилася і намагалась це демонструвати, але як я вже казав, мені байдуже. І так, ця байдужість була мені на руку, вона ще більше морально придавила цю людинку. Як результат – мій особистий простір вільний від того що мене дратує і я спокійний.

Добре розуміти, що в нашому житті є друзі, а є просто звичайний непотріб другого сорту. І так, ворогів немає, є той же непотріб, просто він більш стійкий у конфліктах. Любіть друзів та близьких людей, а решту, кого вважаєте неважливим непотребом, просто гнобіть морально та отримуйте задоволення.

Хочеш послати ? – зроби це якомога якісно. Думаєш що твій колега лайно? – докажи йому це, доведи це до його свідомості. Будь критично відвертим, але з розумом та смаком…

Автор статті: Yar_Ik.