Нічні пригоди Ігоря Воробуса на Левандівці

Нічні пригоди

Вже традиційно стараюся не спати на дивані через вихідні й активно проводити час.

Ще вчора ваш покірний вирішив взяти двохколісного й поїхати на нічну прогулянку містом. Якщо бути відвертим, то колись не дуже полюбляв їзду коли в темну пору дня.

Було це, мабуть, тому, що не мав ліхтарів, задньої фари й так далі. Часи змінилися й всі ці речі я придбав як і шолом.

Тому, зважаючи на хорошу погоду, вирішив поїхати на нічну прогулянку містом Лева.

Свою подорож розпочав від Галицького ринку. Саме там можна гарно з’їхати з бруківки на проспект Свободи й далі по велосипедних доріжках у сторону університету Франка нормально їхати містом.

Першою зупинкою став парк імені Івана Франка. Саме там я зустрів хорошого приятеля, який разом із жінкою та дитиною катався якраз у цих краях. Приємно, що на велосипеди пересідає все більша й більша кількість людей.

Поспілкувавшись із приятелем, я вирішив продовжити свою подорож і, піднявшись до церкви Юра, попрямував у напрямку Левандівки. Саме ці райони я досліджую останнім часом.

Їхати в один із районів Львова було одне задоволення. А все завдяки велосипедним доріжкам. Від приміського вокзалу й аж до Левандівського моста вони є й в дуже пристойному стані. Особливо це стосується дороги після «маргаринки».

Далі ж я вирішив виїхати на проїзну частину й «городами» (між будинками) виїхав на вулицю Широку.

Читав ще раніше, що в цих краях відкрили парк. Вже сутеніло, то ж думав, гадав, а де ж той парк. Людей на велосипедах не бракувало й на Левандівці.

Одразу ж за ТЦ «ВАМ» я побачив як люди прямують у, згадуваний вище, парк. Йти мені не довелося, тому що мав двохколісного. Місцина здивувала, адже там є як хороша дорога, так і лавки по боках. А ще пару місяців тому тут можна було лише натрапити на нашестя якихось комарів.

Сів перепочити й за деякий час у парку увімкнули освітлення. Отакої… Так що боятися тут не варто.

Можна було повертатися назад, але я такий по житті, що легких шляхів не шукаю. Вирішив йти далі й за мить опинився біля вагонів.

Виявляється тут «5-й парк». Людей значно поменшало, а потім їх і взагалі не стало. Де-не-де тут і не було освітлення. Чесно, у деяких моментах було й лячно.

Проте, зупинятися я й близько не думав, а їхав далі. За деякий період часу по ліву руку побачив протезний завод. Отакої…

Людей і далі не було. За те, з’явилися вони ближче до «Фільварку». Дорога вивела мене до вулиці Сяйво. Прикольно…

Надворі істотно холодало (у цей вечір було близько нуля), тому вирішив завершити нічне катання й прямувати додому аби вже наступного дня поїхати у цікаві подорожі на велосипеді.

Далі неодмінно буде…



Також раджу прочитати:

коментарів - 2 може ще щось напишете?

  1. Lanagur 24.05.2020 пише:

    А чо так слабенько назвав ” Пригоди”?😅 Тут такий захоплюючий сюжет, а стиль який, мінімум трилер у жанрі фентезі

  2. Roman T 24.05.2020 пише:

    Файно! Чекаємо на нові пригоди 😉

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*