Велосипедом на Медової печери

Медова печера

Черговий день триває, а це означає, що після снігопадів настало тепло. Тому, пора брати велосипеди і йти кататися. Карантин карантином, але дихати повітрям потрібно. Звісно, що бажано свіжим.

Саме так декілька днів назад зробив автор цих рядків. Я взяв двохколісного, приятеля й ми поїхали намотувати круги містом Лева.

Цього разу ми вирішили змінити свій маршрут. Чому так?

- по-перше, майже цілу ніч і день падав дощ і хотілося не стояти на місці, а грітися;
- по-друге, на Медової печери не був, мабуть, років зо три.

Щоб добряче розігірітися, розпочали свою подорож із парку на Погулянці. Саме там можна розім’ятися, спробувати всі передачі, а вже потім попрямувати до запланованого місця.

Виїхали з парку, підйом, до речі, дався мені не просто, й вирішили проїхатися мостом на вулиці Шафарика. Мій колега Ярема був у захваті. Ще б пак, міст там класнючий і саме завдяки ньому можна виїхати аж до «білої» церкви на Пасічній.

Звідти ми попрямували у напрямку вулиці Медової Печери щоб вже згодом спуститися у парк до печери.

Тут з нами відбувся казус. Автор цих рядків заговорився й «провтикав» поворот до парку. Ми поїхали далі й через мить виїхали на територію якогось закладу. Тривалий час як я, так і Ярема не могли зрозуміти що ж відбувається і куди ми потрапили.

За мить лютий охоронець почав на нас кричати. Виявляється «городами» потрапили на територію Геріатричного пансіонату. Там зараз карантин і нікого не впускають. А тут як грім з неба два велосипедисти катаються територією.

Сміху то було, ще й казав нам вертатися тим самим шляхом. Якби ж ще знали де він є.

З проблемами, але таки випустив нас охоронець з пансіонату й нарешті добралися до Медової печери.

Сьогодні тут не людно, адже погана погода. За те, цікавіше стає, коли сонячно. Збирається на галявині біля печери достатня кількість людей.

Повертаючись до нас, скажу, що стояти на місці не стали, а поїхали глянути на мототрасу. Найцікавіше, що навіть у дощ тут були любителі екстриму.

Хотів я ваш автор з’їхати вниз, але не ризикнув. Занадто багато вже болота там.

Помилувавшись чудовими краєвидами та відпочивши, Ігор Воробус та Ярема попрямували додому. Обіцяли сюди вернутися ще раз аби полазити лісами навкруги.

Там, кажуть, є на що подивитися.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*