На жаль чи на щастя, терпіння моє а також інших людей з інвалідністю завершилось.

Постараюсь відтворити хронологію максимально чітко, але все, що відбулось на протязі півтори роки запам’ятати неможливо.

Мене звуть Гусаков Назарій, я мешканець Левандівки, проживаю на Роксоляни 33, 5 поверх(праве крило). Маю захворювання СМА(1 група-а)

У 2017 році, за допомогою Mariana Romaniak та соціального проєкту Що не так? нами було записано сюжет-звернення. Проблеми були серйозні і доволі масштабні, а саме.

1)
Питання дороги прибудинкової території(були ями, через котрі людям з інвалідністю а також матусям з дітьми на візках було важко виїхати за межі дому.

2) Пандус

3) Найболючіше і, власне, те через що я звертаюсь – ліфт.

у 2018 році Листопад-Грудень за бюджетні кошти міста, за сприянням голови залізничного району Джурик Ірини Степанівни яку я дуже люблю та ціную, було замінено на новий(так зазначено!) білоруський ліфт. Проте, з цього дня, цей ліфт жодного дня не працював належним чином. На той момент ліфт обслуговувала «Астра» під керівництвом Сало. Казали, що треба місяць-два на те, аби ліфт пройшов «випробування» і це нормально що він зупиняється, живе своїм життям, катається по поверхах…

Ні за два ні за 6 місяців ліфт справно працювати не почав, проте обіцянками регулярно підкормлювали.

З січня цього року була заміна служби, котра обслуговуватиме ліфт. Замість «Астра» прийшло «Львівсвітло». За цей недовгий час хлопцями було щонайменше з двадцяток спроб, аби своїми силами, в не конфліктному порядку довести цей ліфт до порядку. Були викликані додаткові спеціалісти з сусідніх міст. Проте, навіть в них опустились руки після останнього візиту який відбувся 22 числа(позавчора). Коли ми – люди з інвалідністю, простояли 7 годин в очікуванні того, що ми все ж попадемо у свої квартири не на руках та по сходах, а на ліфті. Після трьох годин обстежень монтерам вдалось запустити ліфт, проте ненадовго, вже наступного ранку він знову зупинився.

Також приєднаю фото так званої «ліфтової технічної кабіни» де знаходяться усі ліфтові спускачі. Вибачте, не знаю як правильно це назвати. Її стан ви можете побачити, хоч і не дуже чітко.

Ми звикли тішитись тому, що є. І напевно хтось думає що я маю мовчати і тішитись тому, що ліфт просто замінили… але ні, це не про мене. Я звик, щоб люди, котрі відповідають за свою роботу, виконували її якісно, а не так, як зручно їм.

Жодної документації щодо ліфта за 1.5 роки я не бачив. Ніхто після монтування ліфта до мене чи інших осіб з інвалідністю нашого будинку НЕ приходив, не питав чи все гаразд. Нічого я не підписував. Тобто, можемо рахувати, що ліфт досі не зданий?

Прошу вас залочути відповідні служби міста та залізничного району до перевірки справності ліфта, неналежного його монтажу, обслуговування та роботи загалом.

Посприяти, аби ми нарешті змогли спокійно, регулярно а що найголовніше безпечно користуватись таким необхідним елементом як ліфт. Для нас, людей з інвалідністю, це життєво необхідна машина.

Ігор Герич
Taras Pyshchula
а також Сало Василь Федорович (Директор ПП «Компанія «Астра»)

Прошу Вас надати мені інформацію, якими критеріями та технічними нормами виконання робіт Ви керувалися, під час того як оглядали та приймали дану роботу?

З повагою, Назарій.

Автор статті: Razan.