Неділя, черговий вихідний день і поки Ви ще просинаєтеся, спробую порадувати черговим постом. Буде він присвячений темі походів, адже нещодавно автор цих рядків і компанія знову вибралися на природу.

За відсутності поїздок у Європу, як ніколи актуальним є відпочинок в Україні. Особисто я обираю Карпати і відпочинок у наметах.

Так ось, думали ми, гадали й вирішили сходити на вершину Явірник. Вона є не такою популярною як, скажімо, Говерла. Чому так? Напевно через величезні каменюки, важкий підйом, не маркований маршрут і так далі.

Хоча, кажуть на той же Явірник є різні варіанти підйому. Для прикладу, на однойменній полонині ми побачили хатинки, багато дівчат. Не всі ж вони йшли пішки з рюкзаками як ми. Тому, доїзд є і про нього поговоримо в інших постах.

Зараз же про нас.

Ігор Воробус, Ярема, Володимир та ще один Ігор вирушили на власному транспорті у напрямку до водоспаду ГУК. Дорога нам зайняла близько 4 годин. Ми нікуди не поспішали їхали з середньою швидкістю, багато спілкувалися й думали, що вже ввечері ми вип’ємо пива біля водоспаду ГУК, але не тут то було.

Про те, що тут щось не так ми зрозуміли на КПП. Там зазвичай у літню пору року збираю гроші за в’їзд. Та, зрештою, що там у літню пору, пригадую ми ходили на гору Хом’як взимку, то там збирали гроші.

Тому, те, що на КПП нікого не було насторожило. Їдемо далі, стоїть купа машин. Спершу думали, що у місцевому генделі забава, але це було не так. Ще кілька метрів і помічаємо червоні стрічки, які сповіщають, що проїхати далі не можна через аварійний стан дороги.

Нічого не залишалося як поставити авто на узбіччі, зібрати все у рюкзаки і піти далі пішки. Буквально 10 хвилин ходьби і ми натрапляємо на наслідки повені. Щоб наші матчі розуміли, дороги до водоспаду Гук зараз немає. Її тупо змило водою. Місцеві казали, що наприкінці червня тут було більше 2,5 метрів води. Уявіть собі…

Почало вечоріти, а місця для ночівлі ми поки що так і не знайшли.

Із кожним метром дистанції дорога ставала ще гіршою. Зрозуміли, що треба шукати будь-яке, більш-менш, пристойне місце для ночівлі. Ми його таки знайшли і стало воно незвичним.

Десь за кілометр від водоспаду Гук ми побачили генделик, який зараз не працює. Столи там були застелені скатертинами ніби там завтра весілля. На його території був мангал, дрова, колиби для посиденьок. Саме там і вирішила зупинитися наша група.

Найцікавіше, що окрім однієї з колиб ми більше нічого не рухали. Вже потім власник цього генделику приходив що нас і був здивований, що ми не взяли жодного «патика», не намагалися відчинити двері аби зайти всередину.

А для чого?

Вечір минув під класний вогник біля річки, смачний шашлик і веселі історії учасників нашого походу. Нас очікував черговий день і вже підйом на Явірник. На небі не було хмаринок, світив місяць, то ж прогноз погоди був оптимістичним.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.