Літо продовжується, а з ним і велосипедні прогулянки вашого автора і моїх колег. Благо, що вдалося зібрати однодумців для подорожей містом Лева та його околицями.

На цей раз наша компанія поїхала шукати озеро Вульки. Знаходиться воно у районі заводу «Іскра», що на Сихові. Сто років там не бував.

Колись пригадую ще зовсім юним приїздив туди з дядьком. Озеро було диким, можна було без проблем покупатися. Хоча, умов як таких не було. Зараз же все кардинально змінилося.

Але, про це трохи згодом. Спершу треба на це озеро заїхати.

Наш велопохід розпочався із парку Погулянка. Саме там компанія з трьох чоловік стартувала у напрямку озера на Вульках. Далі ми виїхали на вулицю Пасічну й вже там після заправки звернули у напрямку новобудов. Автомобілів істотно поменшало, як і людей. Фактично їх там не було, окрім двірнички, яка чемно замітала вулицю.

Цікаво де ж той поворот на Вульки? Спершу ми чомусь заїхали у ліс. В принципі ним можна також виїхати до озера, але, побачивши болото, зрозуміли, що треба повертатися на нормальну дорогу.

Виїхали на автомобільну дорогу й круто повернули ліворуч. Знову новобудови, крани, активно триває будівництво житлового кварталу. Картину псує дорога, яка вся в ямах, повно болота. Перед нами їхало таксі, то його водій був, м’яко кажучи, в шоці.

Щодо нас, то дякувати Богу ми мали велосипеди. Йшли би ногами, я б вже розвернувся й попрямував додому. А так переїхали проблемну ділянку й попрямували далі. Дорога стала значно кращою, ще мить і зустрічаємо кози. Опа, хтось тут тримає і таких домашніх тварин.

Асфальтована дорога поступово переходить в грунтову (фото до статті – авт.). Як нам сказала одна з місцевих мешканок, саме вона мала нас довести до озера. Крутий спуск із перешкодами. Саме такою я запам’ятав цю частину дороги.

Якихось 10 хвилин і перед нами вимальовується озеро. Воно загороджене і є приватним, тут цілий комплекс. Щоб позасмагати тут треба викласти із гаманця 150 гривень.

Культурно кажемо охоронцю, що ми лише на каву. Погоджується нас пропустити. Кажуть, що коли спекотна погода, то тут нема де яблуку впасти. Озеро сподобалося. Виглядає воно значно краще, чим тоді, коли я тут бував ще дітлахом.

Сидіти добре, але й вертатися додому то треба. До слова, на нас очікував крутий підйом або ж спуск до Бережан. Вирішили обрати перший варіант.

Навіть не думав, що так швидко виберемося на нормальну дорогу. Правда я зіпсував гальма на своєму «агрегаті», але то таке. Далі ж було катання вулицями старовинної частини міста Лева й класно проведений час.

Ось так ми відкрили нові місця для покатульок на велосипедах. Далі буде ще цікавіше…

Автор статті: Vorobus.