Скільки разів гуляв парком «Знесіння» й завжди щось заважало мені піднятися на гору Лева або як її ще в народі називають – Лисою. Чому тягнуло на частину парку, де знаходиться лижний курорт, розташовані альтанки тощо.

І ось, нарешті, нагода відвідати «Лису» таки трапилися. Я з своєю компанією велосипедистів спершу думали покататися у парку «Високий Замок», але згодом плани змінилися й вирішили з тими ж таки «роверами» дослідити гору Лева.

За старою, доброю традицією я приїхав на місце зустрічі першим аби дослідити яким же маршрутом підніматися вверх. Чимось мені в цьому допомогли хлопаки років так 15-16. Їх я зустрів на вході у парк. На моє питання про гору й оптимальний шлях аби підніматися з дівчиною, вони відповіли й порадили таки починати від центрального входу в парк. Там ще безпритульних тварин утримують. До речі, туди колись також сходжу з фотоапаратом.

Повертаючись до теми Лисої гори, скажу, що лізти на верх з велосипедами на вершину навіть не вагалися. Думав може подруга сповістить нас з Юричем, що ми без клепок, але цього не було. Пішки піднятися будь-хто зможе, а ось з велосипедами? Стереотип ніби ми такі одні був розвіяний згодом, коли ми побачили інших вар’ятів із двохколісними.

Вечоріло, але це нас не лякало. Навпаки, цікаво було побачити, а який же краєвид вимальовується саме із цієї гори. Також було цікаво глянути на відьом. Кажуть, що вони там під вечір збираються і то багато. Ба, навіть більше, вони крадуть ключі від квартир.

Тому, свої я залишив вдома. Нема чого… А то ще потім би у квартиру не потрапив.

З кожним кроком нашого підйому дійсно почали вимальовуватися неймовірні краєвиди. Це навіть крутіше чим вид із Високого замку, який заріс деревами. Багато колись за цю проблему писав. Схоже це треба зробити знову.

Повертаючись до теми цієї публікації, на вершині гори дійсно було багато, але не відьом і чортів, а хлопців та дівчат. Колись думав, а де ж всі дівчата зникають з вулиці? Відповідь знайшов – вони на Лисій горі. Хто просто сидить милується краєвидами, хто п’є вино з фруктами, а хто цілується з коханими.

Само собою що Воробус і мої приятелі Юрич та Юліана також зробили коротенький пікнічок. Якщо чесно, то йти звідси не хотілося настільки тут було гарно, плюс погода дозволяла зробити посиденьки.

Колись я сюди ще прийду і не раз, є певні задуми. Але, це вже тема інших публікацій. Гору ж Лева рекомендую! Тільки будьте обережними під час спуску. Схили крутезні.

Автор статті: Vorobus.