Музей Митрополита Андрея.

Музей , що вражає своїм простором і світлом.

На жаль , каменя на камені не залишилося з родинного маєтку у Прилбичах, де народився Митрополит АНДРЕЙ, проте сьогодні, небо може торжествувати, зусиллями команди людей, які вірять в чудо постав новий дім Митрополита АНДРЕЯ у вигляді музею.

Музей має дуже цілющо -теплу атмосферу, адже зберігає в собі речі святих людей: О Климентія і Митрополита АНДРЕЯ Шептицьких.

За грубими мурованими стінами існує інше життя….
Життя віри і любові, життя служіння іншим і важкої праці над собою.
Ці стіни тримають за своїми мурами святиню життя однієї людини, яка склала свій дар життя на служіння людям.
Життя, що розпочалося серед блиску дорогої порцеляни до життя у порожній келії у акуратно зацерованих від часу сорочках.
Життя, яке відкривало перспективи слави і почестей, до життя, яке славу і почесті залишило єдиному Богу.
Життя, яке приймало і шанувало кожне людське життя від старого до маленької сиротини.

Він був позиченим.

Минали роки і десятки років, але ніхто не зумів, чи може не хотів відшукати і зберегти таку велич духа і скромність душі, таку глибину помислів і стратегію їх реалізації, таку щирість буття і правду по судженню до інших.

Андрей…….Мислитель і стратег, церковний муж і приятель юнацьких згромаджень, організатор унікальних проектів від розвитку промисловості до кіноіндустрії, від цукеркової фабрики до церковного музею, від збереження дерев’яної церковці, до формування колекції світового мистецтва у Львові…..

Чи так легко серцю, що знає комфорт і достаток прийняти обіти убогості, і бути вірним йому ціле життя .

Бо напевно, будучи від народження чистим і сповненим молитви , його око вміло бачити …. Бачити біль і нужденність кожного, з ким міг пересіктися у житті.

Маючи унікальний дар молитви і велику надію на Бога, з ним і в його ім’я творив унікальні проекти з перспективою подальшого розвитку їх на не одне десятиліття.
…

Цю статтю, я писала в неділю, стоячи навпроти відтвореної шафи з особистим одягом Митрополита Андрея.

Одяг, що одягав чоловік “високий на зріст, та ще вищої культури”, писали про нього сучасники.

Одяг скромний, простий, ідеально чистий, хіба знищений часом, що потребував бути зашитим, і далі був у вжитку графа.

Цей одяг є також своєрідним заповітом кожному з нас про присутність речей в нашому житті, і якого великого і надвеликого значення ми можемо йому надавати. А часом лише йому, і нічому поза цим.
….

Стоячи перед одягом Митрополита, перед очима пробігає цукеркова фабрика для львів’ян, сиротинці і захоронки для сиріт, взуттєва фабрика Солід, яка має таку ж назву, як маленька емблема на дерев’яній паличці Митрополита, поруч з написом Лондон.

Перед очима лічниці і бібліотеки, сотні і тисячі послань і праць , музеї і мистецькі школи, союзи і фабрики, а ще колосальна праця на церковній ниві, візитації і зустрічі, послання і проповіді, сповідь і молитва…
Молитва довжиною в життя.

Це унікальний музей, про життя унікальної Людини. Відвідайте, і ви обов’язково захочете туди повернутися.
дякуємо від всієї нашої команди за неймовірну розповідь про митрополита і музей Ірині Гірній.

Автор статті: Olena Bilous.