Артем Терентьєв не лише вправно пише про футзал, а й не менш класно складає вірші. До Вашої уваги чергова порція творінь від Тереши.

“Я вже давно не можу кохати” (29.07.2020. Чорноморськ)

Я вже давно не можу кохати,
Бо давно у коханні сенсу не бачу.
Кохання не зможе залікувати
Той біль, який декому я не пробачу.
Я вже давно не вмію кохати.
А, може, я цього ніколи не вмів.
А, може, я чітко боявся сказати
Декому те, що давно сказати хотів?
Я вже нікого не можу кохати,
Бо який тоді сенс від тих почуттів,
Коли хочеться подумки швидше тікати
В обійми тієї, з ким бути хотів?
Я вже нікого не хочу кохати,
Аби знов не відчути, що таке зрада.
Я не хочу в думках знов той час повертати,
Коли рідні очі були мені раді.
Я вже ніколи не буду кохати,
І не стану щасливим колись.
Бо немає, заради кого літати
Вище хмар та небес, а не каменем вниз.

“Дівчина з моїх віршів” (07.08.2020. Чорноморськ)

Дівчина з моїх віршів,
Тебе у снах я бачу щоночі.
Дівчина з моїх віршів,
Я не можу забути твої ніжні очі.

Дівчина з моїх віршів,
Колись я тебе перестану чекати,
І на перехресті шляхів
Я піду нову музу шукати.