Ну, що, читачі блогу, відчули бабине літо сьогодні? Ще б пак, на дворі стукнуло «+19», чим не погода піти й погуляти з друзями чи коханими людьми? Хоча, з іншого боку, а для чого когось кликати, можна й самому прогулятися.

Для прикладу, вчора, коли ще було не так тепло автор блогу одразу ж після роботи взяв двохколісного і поїхав кататися містом. Тим самим, я відкрив для себе нові місця для покатульок.

Але, спершу згадаю одну з подруг. Нещодавно вона мене запитала а до якої пори я катаюся на велосипеді, чи бувають у мене творчі вихідні, пов’язані зі зимою. Відповів, що фактично ні, ну, хіба що коли вже лежить сніг. А ви впевнені що цього року буде сніг? У 2020 можливе все та й, зрештою, міняється клімат.

Скільки часу буду їздити у 2020 час покаже, а поки що ж розповім про вчорашні покатульки. Отже, розпочав свою подорож із вулиці Стуса. Саме там починається одна з найкращих велодорог міста. Їдеш собі такий, минаючи будівлі та людей аж до вулиці Тернопільської. Далі ж крутезний підйом на Сихівський міст, курсування про проїзній частині й виїзд, власне, на Сихівський міст.

Далі знову проїзна частина й виїзд вулицю Хуторівка. Тут мене цікавило покриття після капітального ремонту. Що я можу сказати, зробили там класно, спершу велосипедна доріжка простягається по дорозі, а потім є класне покриття на тротуарі. Задумався й вже Католицький університет. Колись читав, що тут не впускали звичайних відвідувачів через карантинні умови, але, як на мене, це байки.

Заїхав на територію університету й одразу ж до озера – моє улюблене місце. Тут відпочивають мізки. Людей фактично не було за винятком рибака, який хоче зловити якусь жабу. Не став з ним балакати, у нього свої мухи в голові.

Посидів біля озера і давай далі тестувати велодорогу на Хуторівці. Що сказати, класно зробили. Так, є момент, коли треба набирати висоту, але загалом зроблено все класно.

Далі більше, вирішив не мучитися по розбитій дорозі біля автобусного заводу, а поїхав прямо по Найуковій. Швидкість з якою я минав будинки та людей мене шокувала. Мабуть, давненько я не катався один.

За мить Наукова перейшла в Княгині Ольги. Там також впорядкували доріжку для велосипедистів. Нарешті, а я то змушений був їхати городами.

Приїхав додому, відчувалася така втома, що ніби відкатав в Старе Село й назад без відпочинку. Поставив собі галочку, що день пройшов недаремно. Маю новий маршрут покатульок містом Лева.

Автор статті: Vorobus.