Черговий робочий день розпочинаємо із чудової новини про яку я навіть не здогадувався. Ну, як сказати не здогадувався, колись я переглядав статистику й десь думав собі, що це колись відбудеться, але явно не зараз.

Отже, вчора спілкувався з подружкою на тему блогу й в один момент я вирішив глянути, а скільки ж людей за весь час існування блогу хоча б один раз заходили до нас в гості. Як виявилося, саме вчора ввечері ресурс за адресою – vorobus.com відвідало рівно 5 мільйонів відвідувачів.

Отакої… Не буду кривити душею, мені приємно, що я вже став частиною історії.

Скільки часу мені знадобилося аби перетнути цю круту цифру? Трохи більше як 11 років. Так, можливо блог Воробуса зараз не є таким популярним, як був колись, але, тим не менше, люди заходять, читають, коментують і це вдвічі, а то й втричі приємніше. Якби ніхто не читав, то стало би не цікаво і я би його, просто-напрост,о прикрив.

У день, коли ми стали 5 раз мільйонерами хочеться згадати людей, які прикладаються до наповнення контенту. У першу чергу висловлюю подяку п. Йоргену. Саме ця людина свого часу мотивувала мене писати в інтернеті, я пручався, казав що це не моє, але на 8-й раз прохань я таки здався. І пішло, поїхало…

Зараз Йорген лише «курить» у стороні, коли чує мої ідеї по тому чи іншому питанню. В принципі, саме завдяки блогу світ дізнався про Воробуса. А так я би був зовсім не відомий.

Також, користуючись нагодою, хочу висловити подяку всім людям, які хоча б раз писали щось на нашому ресурсі. Політика Воробуса така, що я відкритий до діалогу. Інколи я навіть роблю спеціально паузу аби інші люди могли висловити свої думки на «папері». А я в цей період збираю нову інформацію, стараюся писати про наболіле, актуальне аби людям було цікаво.

Тому, якщо у вас є ідеї, цікаві пости, то з радістю вас вислухаю й, можливо, поставлю ваш пост до нас на сторінку.

Ще мене часто питають, а чи не набридає мені вести блог? Ну, це ж треба кожного дня знайти тему, відкрити комп‘ютер, потратити 2-3 години свого вільного часу. На це я можу відповісти наступним чином – це треба любити. Так, як і в кожній справі є злети, а є падіння.

Інколи треба зробити паузу. Я ж теж жива людина. Але, давайте сьогодні не будемо про це. Ми просто тішимося нашому досягненню.

Автор статті: Vorobus.