Ну, а на завершення дня вівторка повеселю вас цікавим постом.

Отже, кілька днів тому прогулювався з подругою у районі Топольної, а точніше біля 99 школи (вул. Творча, 1). Окрім того, що мене «вбив» дитячий майданчик, який просто розтрощили (про нього буде окрема мова в одному з найближчих постів), так ще мене здивувало взуття на електричних проводах.

Ні я, ні подруга не могли пояснити чому вони там і як опинилися. Були лише здогадки: хтось закинув їх туди по приколу, це флешмоб, так треба аби підтримувати напругу, хтось проспорив і так далі.

Але, чому ж так багато пар взуття? Особисто ми нарахували близько п’яти.

Зробив фото, записав собі у записник що обов’язково маю дізнатися що це за такі приколи й поїхав додому.

Був би забув за ті пари взуття, якби не випадок сьогодні. Повертаюся такий з роботи додому, аж раптом бачу на електричних стовпах біля однієї із шкіл також пару взуття. Це мене так повеселило, що одразу ж згадав випадок на Топольній.

Прийшов додому, зателефонував знайомому електрику із питанням що це за такі приколи на стовпах і чи вони часом не допомагають? Електрик почав сміятися, додавши наступне, цитую: «Навпаки, Ігоре, я би прибив тих людей, які роблять подібні речі».

Хмм, навіщо ж тоді закидають взуття туди? Моя думка, що це хтось робить напам’ять. Ось вчаться діти в школі, старші класи і вони, аби зробити щось на згадку, не малюють картинки на асфальті, як це робило наше покоління, а вішають шкари. Щоб запам’ятали їх.

Версія ніби непогана, але як же вони ці шкари так гарно закидають? Беруть драбину? Підганяють транспорт? Чи кидають до тих пір, поки не завішаються? Останній варіант виглядає дуже реалістично.

Хотілося би почути й вашу точку зору, читачі блогу, по цьому питанню. А поки що розповім про пакості, які я колись робив у поїздках. Пам’ятаю поїхали ми компанією в гори, всі полягали спати, взуття поскладали при вході, а я його так перемішав, що вони його шукали десь пів дня. І таке бувало.

Гарного всім настрою, бережіть себе.

Автор статті: Vorobus.