Традиціям зраджувати не буду й після тривалих вихідних від мене трохи філософії.

Отже, вчора був понеділок, важкий день й просто не було сил щось писати. Воробус так відпочив, що тепер треба відпочивати від відпочинку. І таке буває, читачі блогу.

Але, як я вже казав раніше, ніколи ні про що не жалію. 33 – це вже вам не 25, що вже треба над чимось задумуватися. Як і Новий рік, свято Різдва Христового я провів вдома з родиною. Гарно посиділи, згадали минулі роки, заколядували. Вперше за великий проміжок часу я навіть записав відео колядки на телефон і виклав його в соціальні мережі.

Відеозапис викликав фурор. Люди вже забули що таке традиції, сніг, колядки. Це все я колись робив коли був зовсім юним. Чомусь зараз колядувати стало не модно. А дарма…

Так мене пройняли ці колядування, що зупинятися вдома не захотів і пішов згодом колядувати ще й до подруги, а потім ще й до сестри. Навчили мене люди, що якщо колядувати, то треба це робити достойно: прийти, коли є господарі, одягти вишиванку, виконувати цілу колядку, а не один стовпчик. Це ніби дрібниці, але з дрібниць і складається наше з вами життя.

Свята тривають, тому незабаром будемо ще й посівати. Запрошення вже є й не одне. Тепер найголовніше вивчити віршики.

Не лише святами жив «Богданович». Взимку ми вже традиційно їздимо у печери. Там також були свої приколи. Буде сьогодні ще цілий пост про цю екстремальну поїздку, а поки що лише скажу, що я цього разу переоцінив свої можливості. Думав все знаю, але, як виявилося, так лише думав.

На печерах подорожі не завершуються й навіть скажу більше, вже незабаром на мене очікує крутезний марафон, який триватиме рівно місяць. Добре було би це все витримати й з гарним настроєм повернутися до роботи. Сподіваюся скучати ви не будете… Ігор Воробус обов’язково за вас пам’ятатиме.

Зараз же йду пити каву (навчився на свою голову пити цей напій), працювати і радувати вас, читачі блогу, новими постами.

Поки свята – колядуйте. Повірте, не встигнете оглянутися як вже буде весна.

Автор статті: Vorobus.