2020 був не лише коронавірусним, а й багатим на пригоди для вашого автора. Ще наприкінці 2019 я написав пост про підсумки року для Воробуса.

Був він усіляким, тому виділю ті, які точно запам’яталися:

1. Воробус не женився.

Багато було коментарів, чуток, пліток, дзвінків…

Одразу ж напишу офіційну інфу – я досі холостяк і найближчим часом не планую женитися. Якщо що-небудь зміниться, то обов’язково весь світ про це дізнається. Соціальні мережі я люблю, часто мені дорікають що я багато виставляю своє життя на загал. А що тут можна додати? «Назвався грибом – лізь у борщ». Хотів Ігорко бути відомим, тепер важко з цим покінчити. Хоча, може й менше буде фотографій від мене. Побачимо.

2. Блог Воробуса відвідало 5 мільйонів відвідувачів.

Яким би блог не був: деколи більше читачів, деколи менше, але я його веду, під час карантину почав більше видавати постів і тішуся, що є чим похвалитися перед людьми, можливо з часом перед дітьми, внуками тощо. Але, ми рухаємося далі. Треба ставити нові цілі.

3. Вперше сплавлявся по ріці.

То було так смішно, лячно й водночас цікаво. Пам’ятаєте повінь у червні місяці? А ми тоді звар’ювали, сіли в автомобіль і поїхали на річку Мізунка. Враження від сплаву незабутні. Думаю, що я ще колись спробую себе у цьому виді спорту. Є до чого прагнути, тим більше, що на мене мій напарник серйозно лаявся.

4. Знайомство з новими людьми.

Завдяки, у першу чергу велосипеду, я зустрів багатьох нових людей, з якими гарно провів 2020 рік і маю надію буду спілкуватися і в 2021.

5. Відкрив для себе Львів по-новому.

Коли я востаннє так багато їздив по місту Лева? Не знаю навіть. Був і в Брюховичах, і на Рясне 2, і на Вульках, і біля стадіону «Арена Львів», і на Сихові, і на АС-2, і в Кривчицях, і в Бірках, і в Мурованому. Я вже мовчу за нічний Високий Замок, парк «Знесіння», різноманітні озера. Востаннє я так торчав ще у 2012. І це в умовах карантину.

6. День народження на колії.

Кожного року все більше розумію, що день народження – це не свято. Ти стаєш старшим, діло йде до пенсії. Але, тим не менше, я збираюся з людьми. У 2020 був якраз жорсткий карантин, то ми з «соратником» купили піцу на винос і сиділи, пили пиво на залізничній колії. Складалося таке враження, що зараз нас зловить поліція і поштрафує.

7. Карантин.

Тут взагалі цирк. За менше як два місяці я набрав 10 кілограм. Ну, а що, я сидів, спав і їв. Добре, що зараз взяв себе в руки й став таким як був. Ковідом не хворів і маю надію, що й не буду. Хоча, багато хто з колег вже відмучився.

8. Почав читати книги.

Є людина, яка мене заохочувала, але й навіть без неї я «вдарився» у них. Ще ніколи так багато не читав, як у 2020. Сподобалися: «Кафе на краю світу», «Менеджмент у стилі Манчестер Юнайтед», «Алхімік»….

9. Став більш спокійнішим.

Це вже не той Воробус 2012-2018, який за все переживав. Зараз вже більше думаю чим роблю наперед.

10. Відновив футзальну кар’єру.

Є такий дядько, як Сергій Тригубець, який ніяк не хоче щоб я завершував. Знову мене почав мотивувати аби я продовжував займатися спортом, ставив нові цілі. Зараз є нова – здобути розряд у футзалі й поквитатися з командами, які колись мене обіграли.

Ой, вже 10 пунктів, а ще стільки всього не написав. Ну, ок, залишу це все на 2021-й.

Автор статті: Vorobus.