Ще у Львові читаючи всю програму де ми будемо жити, ходити, і подорожувати, ті люди, кого я вже знала з нашої команди я дуже чітко застерігала, що в програмі часто зустрічається чай з бедуїнами, обід в бедуїнів, справжній лукум з козячого молока в бедуїнів.
І я всім казала, що я сама того чаю пити не буду і нікому не рекомендую????, бо аптечка в мене невеличка, і хто зна, які сполуки і отрути !!! :))) головне отрути містяться тих чаях.
Те саме з салатами, і рибою.
То ж запасшись в готелі водою і львівським печеньком :)))) я вирушила в подорож.
Доборою до Дахабу ми бачили справжній завод, де виробляють героїн :)))), але потім гід сказав, що він так думає, бо завод закритий, але насправді там виробляють порцеляну, яку можна зустріти у всіх куточках світу, саме з цього заводу.
Ну потім ми поїхали в пустелю на верблюдах, хто поїхав, а кому було ? зависоко і хто зліз, але історія цього пам”ятати не буде :))))
Потім півтора кілометри коралових рифів і спогади про обід в мене почав виринати уже не в недуже небезпечних історіях.
Зняли маски, гідрокостюми, ласти і бедуїни принесли …
нам
запечену
на вооооооогні…..ммм.м.м.м.м.м.м.м.мммм.
щойно виловлену рибку -папугайчика.( таку, ЯК У ЛЬВОВІ МОЖНА КУПИТИ ЗА 1888 ГРН ЗА 1 КГ, я вже перевірила)
Скажу чесно смачнішої рибки я ще ніколи не їла.
А знаєте чому, бо приправлена ЛЮБОВ”Ю, і це я кажу не заради епістолярного жанру. Бедуїни дуже класні люди, дуже щирі, і добрі. Чого тільки зміна трьох інструкторів вартує, а потім ми пили чай….найсмачніший чай на Планеті. Я трошки презла до Льова, хто не вірить, запрошую ?
Автор статті: Olena Bilous.
Написати коментар