Воробус у філармонії. Неймовірно, але факт

Філармонія

Вчора ваш автор вирішив окультуритися, чи як це ще можна назвати. Уявіть собі затятий футболіст, турист вирішив сходити у філармонію.

Сам би туди не пішов, але мій мотиватор на мене вплинув добряче. Будемо розвиватися й в інших сферах життя. Хоча, я би не сказав, що не ходив на культурні події. Просто давно не бував у філармонії.

Якщо не зраджує пам’ять востаннє бував на Чайковського ще десь в студентські роки, а це десь приблизно 10 років тому.

Особливо програмою концерту ми не переймалися. Йшли на будь-що, аби просто побувати у філармонії. Знав, що буде щось, присвячене пам’яті Тараса Шевченка. Ось вона 19 година, ми біля входу, всередину заходять інтелігентні люди, заходить і Воробус зі своєю пасією. Що одразу ж кидається в очі – тепле приміщення. Реально, це дуже добре, що можна здати верхній одяг в гардероб, а не сидіти як на вокзалі. Та й похизуватися одягом також треба. Люди повибиралися. Вікова категорія різна, але переважно це старші люди.

Традиційна процедура сьогодення – вимірювання температури, натягання масок на лице і ми в залі. Не сказав би що був аншлаг, але місць зайнято було достатньо багато. Ми обрали партер. Як кажуть, ближче до сцени. Веселить хлопчина позаду нас. Коли я запитався чи ми не будемо вам заважати, він додав, що не знає що робить на цьому концерті, скучно й так далі, буде думати як втекти. Мале й дурне. Інших слів підібрати не можу. Це ж Шевченко, класика.

Концерт.

Йому за п’ятибальною шкалою поставлю десь четвірку з мінусом. Не всі солісти сподобалися. Інколи не міг розібрати слова, які вони співали. За те, відігралися за них повністю бандуристи. Вони настільки вразили, що навіть Ігор Воробус піднявся зі свого стільця й почав аплодувати. Курча, так і не збулася моя мрія стати музикантом. Я навіть вчора казав, що якби я грав на музичних інструментах, то «порвав» би тут всіх і вся.

Що ще я очікував, так це виконання пісні «На високій дуже кручі…». На жаль, її так і не виконали. За те, я потім погуляв по філармонії, наробив крутезних фотульок, а пасія сказала, що я її здивував. Хаха, наступного разу підемо на балет. А чому б і ні? Можливо кількість учасників нашої компанії збільшиться.

Не одним же футболом жити та горами, треба й культурно розвиватися. Воробусу ж 33, а не 20-ть.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*