Давненько я нічого не писав про свої пригоди, а вони, до слова, мене «люблять». Свіженька відбулася вчора, коли автор блогу вирішив з колегою катнутися на велосипедах.

На цей раз ми поїхали дивитися на сакури, які в буквальному сенсі слова таки заполонили наше місто. Після цього мали поїхати на місце падіння літака біля Сокільник, але, як виявиться згодом, доїхати до місця «x» ми так і не зможемо. Почався тупняк.

Так просто їхати на покатульки не хочеться, то ж ми зайшли в один із місцевих супермаркетів аби купити курку, соки, воду. Треба ж зробити мінімальний пікнік.

Закупилися, сіли на «коней» і раптом у вашого автора почало різко спускати колесо. Що ж таке сталося? Я ж нещодавно зробив заміну. Так виглядало ніби його хтось проколов. Якщо пригадуєте, свого часу в мене таке вже траплялося.

Їду далі й розумію, що на цьому я приїхав. Ще й на Сихові – в іншому кінці міста. Весело так… Намагаюся знайти людину, яка б мала насос. Будете сміятися, але в день понеділка на вулицях було повно велосипедистів, але у жодного не було клятого насоса. Для себе зрозумів, що краще з собою возити велосипедні штуки чим всякі там сокири чи розпалювачі.

Місце, де підкачати колесо ми таки знайшли (дякую заправці «ОККО»), але вирішити проблему вдалося лише на декілька годин. Згодом колесо знову спустить.

Але, на цьому наші пригоди не завершилися. Справа в тому, що мій колега вирішив також підкачати колесо, а перехідника не взяв. Отакої… Можна було їхати, а тепер з’явилася нова проблема. Цирк на дроті – я на плоті.

Почали шукати перехідник. Звичайно, що у вечір вихідного дня все зачинено. І тут згадалися мої знайомства по районах міста. Висловлюємо подяку п. Йоргену, який погодився допомогти у нашій біді. Колесо підкачали й успішно спустилися в центр міста, де вже знову спустило моє колесо.

Як каже моя подруга, цитую: «Курча, ви, як малі діти». Щось останнім часом з велосипедними подорожами мені не щастить. Таке ніби пороблено, хоча я в ці забобони ніколи не вірив.

Додому й добрався після 12 ночі… з велосипедом у руках. Це вже не вперше у моїй історії.

Але, пригоди – це класно. Є, принаймні, що згадати.

Автор статті: Vorobus.