Розпочинаємо серію інтерв’ю з людьми, які мають відношення до футзалу. Першим нашим гостем став перший віцепрезидент АФЛ Тодощук Андрій.

– Вітаємо, п. Андрію, розкажіть нашим читачам як давно Ви у футзалі?

– Футзалом займаюся з юних років. Сам я родом із Чернівців, вступив в університет «Львівська Політехніка» й саме тому переїхав жити в місто Лева. У ті часи такого терміну як футзал не було, ми грали у так званий «дир-дир». Паралельно з навчанням у «політесі» я працював у профкомі студентів та аспірантів, а саме займав посаду заступника голови профкому з питань оздоровчої й спортивної роботи. Саме тоді ми й почали організовувати перші турніри, тоді й з’явилися перші футзальні м’ячі, правила, регламенти та положення. Вже згодом хобі перетворилося у професійне заняття. Після студентського середовища, вже згодом, працюючи на митниці, під керівництвом тодішнього начальника митниці Володимиром Тоношкевичем, яком допомагала команда однодумців, в тому числі зі мною, створили першу команду (1995 рік), до якої часто залучали професійних футболістів. З нами грали та навчали майстерності такі відомі гравці як: Роман Ковальчик, Андрій Тлумак, Віталій Кадира та інші. В нашій команді також грав, а потім й тренував теперішній головний тренер «Маріуполя» Остап Маркевич, який на той час був працівником Львівської митниці.

– А потім Ви потрапили в АФЛ.

– Після того як Мирослав Хом’як очолив Асоціацію футзалу Львівщини мені, як представнику команди «Меркурій», було запропоновано роботу у виконкомі. Попередній склад федерації, на мою думку, працював не надто ефективно, то ж нові люди мали підняти її на новий рівень. Я погодився, а через деякий час я вже був на посаді віцепрезидента, а згодом й першого віцепрезидента. Хоча, варто розуміти, що робота в АФЛ – це виключно громадська ініціатива і не є прибутковою роботою, це свого роду хобі, адже ми працюємо на громадських засадах. У мене є основна робота, яка приносить дохід.

– Які функції покладені на першого віцепрезидента АФЛ?

– Разом із віцепрезидентом АФЛ Богданом Мельником я відповідаю за організацію проведення змагань, розширення географії, студентський футзал та співпрацю зі зовнішніми партнерами, спонсорами. До слова, на днях до нас звернулася компанія «Інново» на рахунок можливої співпраці. То ж, цілком ймовірно, що укладемо з ними угоду, а в умовах пандемії, як ви розумієте, зараз зі спонсорами дуже важко.

– Переходимо безпосередньо до футзалу, особисто мене й футзальну громадськість міста турбує, чому в АФЛ цього літа грає так мало команд й не має Гранд ліги?

– Це питання є болючим. Є така приказка: «Там де є два українці, там є й три гетьмани». Чому так сталося? АФЛ займається організацією змагань більше на волонтерських засадах, а конкуренти шукають вигоду аби заробити якомога більше на командах. Ми зосереджені на класичному футзалі: гра в залах, правила ФІФА, регламент, професійний арбітраж, ветеранський футзал. Вважаю, що Асоціація футзалу Львівщини цього літа недопрацювала з точки зору залучення команд. Було багато перемовин із командами, вони давали попередню згоду брати участь, але через ряд об’єктивних та суб’єктивних причин відмовилися.

– Дуже багато нарікань є на сайт АФЛ. Коли ми вже побачимо оновлений ресурс про який так багато говорять?

– Сайт – це наше болюче місце. Він мав бути готовим ще до початку зимової першості сезону 2020-2021 років. Були узгоджені всі деталі, дати та особливості, однак на даний момент є затримка за виконавцем. Маємо надію, що вже найближчим часом він виконає свої зобов’язання перед АФЛ в повному обсязі.

– Асоціація футзалу Львівщини активно розвиває жіночий та дитячий футзал, кілька слів про це?

– Футзал – це не лише Гранд ліга, а й величезна структура, яка включає у себе й змагання серед дитячих, а зараз і серед жіночих команд. Намагаємося працювати у всіх напрямках, за які відповідають спеціальні комітети. А якщо узагальнити, то позитивні зрушення в роботі АФЛ є. Окрім дитячого та жіночого футзалу у нас суттєво піднявся рівень арбітражу, виростають тренери, саме у Львові (університет фізичної культури) за нашою ініціативою відкрили першу спеціалізацію футзалу на кафедрі. Також вперше АФЛ започаткувала та провела навчання тренерів диплом УАФ АФУ з футзалу. Відповідні дипломи отримали 19 тренерів.

– Які сюрпризи готує АФЛ у майбутньому?

– Разом із міської владою будемо проводити Відкриті кубки, а також планується турнір присвячений Дню Незалежності нашої країни, кубок серед жіночих команд, а також серед дітей та ветеранів.

– Хочеться також підняти питання інфраструктури. Матчі літньої першості на даний момент проводяться на відкритому майданчику ліцею імені І. Пулюя, взимку ігри відбувалися у ПС «Галичина». Як справа з іншими майданчиками, для прикладу з «Електроном», залом «ГАРТ»?

– На жаль, але на балансі АФЛ зараз не має жодного спортивного об’єкту, тому ні на кого ми впливати не можемо. На даний момент найкращим залом Львова залишається ПС «Галичина», але ми постійно моніторимо ситуацію на ринку і, для прикладу, нещодавно почали тісно співпрацювати з «Центром Святого Івана Боско». Особисто цим питання займається Богдан Мельник і вже зараз завдяки співпраці з цією організацією взимку АФЛ планує проводити змагання у сучасному залі.

Щодо питання про «Електрон» та «Гарт», то ці спортивні споруди поки не ми не розглядаємо.

– Колись у змаганнях АФЛ брала участь команда «Меркурій» до якої Ви мали пряме відношення, де вона зараз і чи плануєте у майбутньому знову брати участь у футзальних баталіях?

– Ми далі збираємося, бігаємо у своє задоволення, але участі в змаганнях не беремо через вік. Скажемо так, ми більше зосереджені на ветеранському футболі. Проте, враховуючи заплановані реформи, є надія, що нові керівники митниці вже з часом відновлять корпоративний дух команди.

– Кілька слів про ФК «Галицька здоба».

– Імпонує професійний та системний підхід цієї команди, починаючи від менеджменту клубу й завершуючи гравцями. Приємно, що у Західному регіоні є така команда, яка має традиції й стабільно бере участь у змаганнях. Також показовою ініціативою є започаткування дитячої секції футзалу.

– Ваші побажання любителям футзалу.

– Без травм, не зупинятися на досягнутому, одержувати задоволення від гри й дарувати його оточуючим.

Автор статті: Vorobus.