Наші читачі вже почали писати в коментарях, що автора блогу «пробило» на пости, які цікаві громадськості. Назбиралося їх у мене, то ж потрохи треба викладати їх у світ.

Наступна розповідь буде про парк, який не є надто відомим у місті Лева. Його назва – Кортумова гора й знаходиться він у Шевченківському районі нашого міста.

Як і за вершину Баба Род, про цей парк я дізнався випадково. Їхав якось маршруткою по вулиці Єрошенка й побачив вивіску. Почав «гуглити» у телефоні й побачив, що у цих краях є парк, меморіал і навіть сходи подібні до тих, які ведуть на Високий замок.

Зацікавився й пообіцяв собі що побуваю у цих краях обов’язково. Благо, що друзі-велосипедисти погодилися скласти компанію. На «конях» не так лячно тут лазити, як пішки, адже подейкували що тут часто трапляються наркомани, алкоголіки й так далі.

Останніх ми так і не бачили. У цій парковій зоні була компанія, яка смажила ковбаски й жінки, які з спускалися сходами, немовби шукаючи хлопців для сексу. Що вони тут забули серед лісу й комарів? Відомо, мабуть, лише їм.

А свою подорож парком Кортумова гора ми розпочали від каплиці Діві Марії. Саме там можна відпочити після затяжного підйому на велосипедах вулицею Єрошенка. Далі ще декілька метрів і ми потрапляємо на інформаційну табличку. Від неї дорога веде праворуч – це до стрілецького стенду, а вверх до меморіалу Українським Січовим Стрільцям.

Що кидається в очі відразу ж, так це відсутність людей. Уявіть собі вечір літнього місяця й той же людний парк «Знесіння». Тут же все по-іншому. Парк ніби заснув.

Намагаємося знайти фішку «кортумової» – залізні сходи. Натрапляю на стежку, яка заросла і підйом вверх. Тягти сюди велосипеди не просто, але реально. А ось він і меморіал. Я чомусь думав, що він буде на вершині гори. Залишаємо велосипеди біля лавочок і робимо підйом по сходах вверх. «Фішка» парку дійсно класна, але комарів то там дуже багато. Ще б пак, навкруги кущі. Ви там фактично як жива мішень.

Кортумова гора. Класний оглядовий майданчик, мужик із пилою ніби з однойменного фільму й пам’ятники. Отакої… А це виявляється Янівське кладовище. Воно тут неподалік. При бажанні можна вийти на головний вхід.

Але, не це запам’яталося найбільше, а поїздка додому. Повертатися назад ми не стали, а поїхали у напрямку стрілецького стенду. Ось там були справжні пригоди, коли ми пробиралися через хащі, а згодом натрапили на цілий зоопарк. Це одна хазяйка тримає і собак, і котів, і курей. Навіть одного «мурчика» хотіли віддати нам.

Ось така вона відома, невідома Кортумова гора.

Автор статті: Vorobus.